ґрунтувати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | ґрунтува́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ґрунту́ймо | |
| 2 особа | ґрунту́й | ґрунту́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ґрунтува́тиму | ґрунтува́тимемо, ґрунтува́тимем |
| 2 особа | ґрунтува́тимеш | ґрунтува́тимете |
| 3 особа | ґрунтува́тиме | ґрунтува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ґрунту́ю | ґрунту́ємо, ґрунту́єм |
| 2 особа | ґрунту́єш | ґрунту́єте |
| 3 особа | ґрунту́є | ґрунту́ють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| ґрунту́ючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | ґрунтува́в | ґрунтува́ли |
| жін. р. | ґрунтува́ла | |
| сер. р. | ґрунтува́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| ґрунто́ваний | ||
| Безособова форма | ||
| ґрунто́вано | ||
| Дієприслівник | ||
| ґрунтува́вши | ||