-1-
дієслово недоконаного виду
(дражнитися; забавлятися безглуздими пустощами) [діал.]

Словник відмінків

Інфінітив ґзи́тися, ґзи́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ґзі́мося, ґзі́мось, ґзі́мся
2 особа ґзи́ся, ґзись ґзі́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ґзи́тимуся, ґзи́тимусь ґзи́тимемося, ґзи́тимемось, ґзи́тимемся
2 особа ґзи́тимешся ґзи́тиметеся, ґзи́тиметесь
3 особа ґзи́тиметься ґзи́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа ґжу́ся, ґжусь ґзимо́ся, ґзимо́сь, ґзи́мся
2 особа ґзи́шся ґзите́ся, ґзите́сь
3 особа ґзи́ться ґзя́ться
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
ґзячи́сь
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. ґзи́вся, ґзивсь ґзи́лися, ґзи́лись
жін. р. ґзи́лася, ґзи́лась
сер. р. ґзи́лося, ґзи́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
ґзи́вшись

Словник синонімів

СЕ́РДИТИСЯ (виявляти почуття гніву), ГНІ́ВАТИСЯ, ПРОГНІВЛЯ́ТИСЯ, ЗЛИ́ТИСЯ, ОЗЛО́БЛЮВАТИСЯпідсил., ОЗЛОБЛЯ́ТИСЯпідсил., ЗЛОСТИ́ТИСЯрідше, ГНІВИ́ТИСЯрідше, ЗЛОСТУВА́ТИрідше, ЗЛОБУВА́ТИрідше, ҐЗИ́ТИСЯдіал.; ОБУ́РЮВАТИСЯ, ПРИ́НДИТИСЯфам., ФИ́РКАТИрозм. (виражаючи гнів, ображаючись на кого-, що-небудь); ДРАТУВА́ТИСЯ, ДРОЧИ́ТИСЯрозм., ІРИТУВА́ТИСЯзаст. (бути в стані роздратування); СПАЛА́ХУВАТИ, СПАХА́ТИ, СПА́ХУВАТИ (раптово впадати в гнів); САТАНІ́ТИ, ПІ́НИТИСЯ (доходити до крайньої межі в гніві). - Док.: розсе́рдитися, осе́рдитисярідшерозгні́ватися, розгніви́тися, нагні́витисярозм.угні́ватися[вгні́ватися]рідшеугніви́тися[вгніви́тися]рідшепрогні́ватися, прогніви́тися, розізли́тися, обізли́тися, озли́тися, узли́тисярозм.озлоби́тися, обу́ритися, розпри́ндитися, роздратува́тися, роздрочи́тися, спалахну́ти, спахну́ти. Йонька бачив, що в господарстві нічого не робиться так, як він велить, гримав дверима, сердився (Григорій Тютюнник); - Може, це секрет? Тоді не гнівайтесь за мою цікавість (Ю. Смолич); - На помилках часом учимося, і нема чого тобі злитися чи занепадати духом (О. Донченко); Її знали за строгу жінку, що злостилась задля кожної дрібниці і голосно сварилася (О. Кобилянська); Відскочив засув, двері відчинились, - я чую - милая моя гнівиться (Леся Українка); [Євгеній:] Перепрошаю вас, дідусю, за свого неґречного гостя! Не прогнівайтесь! (І. Франко); - Хто нас губить, Орфею нещасний, Хто прогнівився на нас? (М. Зеров); Іван Орлюк так обурився, що аж стіл.. затріщав під ударом його кулака (О. Довженко); Уляна неприязно мовчала, приндилася (К. Гордієнко). - Пор. I. 1. лютува́ти.