-1-
іменник чоловічого роду
(рушниця) [діал.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний ґвер ґве́ри
родовий ґве́ра ґве́рів
давальний ґве́ру, ґве́рові ґве́рам
знахідний ґвер ґве́ри
орудний ґве́ром ґве́рами
місцевий на/у ґве́рі на/у ґве́рах
кличний ґве́ре* ґве́ри*

Словник синонімів

РУШНИ́ЦЯ (вогнепальна ручна зброя), КРІСзаст.,ОРУ́ЖИНАзаст.,ПУ́ШКАдіал.;ГВИНТІ́ВКА, КАРАБІ́Н, КАРАБІ́НКАрозм.,ТРИЛІНІ́ЙКА[ТРЬОХЛІНІ́ЙКА]заст., ҐВЕРдіал. (із цівкою, у якій є гвинтова різьба); КРЕМЕНІ́ВКАзаст.,КРЕСА́Кзаст., ФУ́ЗІЯзаст.,ФУЗЕ́Язаст. (гладкоцівкова з кременем); САМОПА́Лзаст. (із ґнотом і без замка); МУШКЕ́Тзаст. (із ґнотом та великого калібру); ЦЕНТРА́ЛКА (мисливська); ДУБЕЛЬТІ́ВКА (мисливська з двома цівками) заст.Коли ж він дістав рушницю, забажалося йому якнайшвидше навчитися влучно стріляти (З. Тулуб); Михась.. трохи поблід, але міцно держить у руках холодного кріса (Ф. Малицький); Для.. армії своєї Рушниць, мушкетів, оружин Наклали повні гамазеї, Гвинтівок, фузій без пружин (І. Котляревський); Звеліли [жандарми] зганяти до сільської управи лісорубів,.. чабанів. І люди йшли, а що поробиш, коли над головою стоїть жандарм із своєю пушкою... (С. Скляренко); На гострому багнеті його гвинтівки вигравали відблиски вогню й місяця (А. Шиян); Мирослава помітила в натовпі групу солдатів, озброєних карабінами (А. Головко); Зелений шум пливе над ними, неначе маревом згадок, і карабінки за плечима хитає сумно коней крок (В. Сосюра); Вже пітерський.. робітник.. до трилінійки пригвинчує штик (Л. Первомайський); В Яру колись гайдамаки Табором стояли, Лагодили самопали, Ратища стругали (Т. Шевченко); Централка набивається готовими набоями (Остап Вишня); Каринський був зовсім не байдужий до мисливства. В нього була прекрасна дубельтівка (Ю. Шовкопляс). - Пор. обрі́з.