-1-
іменник чоловічого роду, істота

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний їзде́ць їздці́
родовий їздця́ їздці́в
давальний їздце́ві, їздцю́ їздця́м
знахідний їздця́ їздці́в
орудний їздце́м їздця́ми
місцевий на/у їздце́ві, їздці́, їздцю́ на/у їздця́х
кличний їздцю́ їздці́

Словник синонімів

ВЕ́РШНИК (людина, що їде верхи на коні), ВЕРХІВЕ́ЦЬ, ЇЗДЕ́ЦЬ, НАЇ́ЗНИК, ВЕРХОВИ́Й, КІ́ННИЙрідко, ВЕ́РХІВЕНЬрідко, ВЕ́РШЕНЬрідко, КОМО́ННИКзаст.,ВЕРХОВИ́Кдіал.,ЇЗДУ́Ндіал.;ДЖИГІ́Т (умілий і вправний їздець);КІННО́ТНИК, КАВАЛЕРИ́СТ, КІ́ННИКрозм. рідко (військовий вершник); ГУСА́Р (вершник легкої кавалерії); КІРАСИ́Ріст.,РЕ́ЙТАР (вершник важкої кавалерії); ША́БЛЯ (один боєць-кіннотник - при вказуванні на кількість бійців). Тепер Тадикові чітко було видно коня й вершника на тлі нічного неба (Григорій Тютюнник); І в одну мить.. на пригорку з’явились верхівці (І. Нечуй-Левицький); Прозорим льодом по ріці Промчали дзвінко два їздці (М. Бажан); Відбирав я тоді від наїзника Лебедя [коня] і вів його в.. стайню (Ю. Збанацький); Розступились і дали проїхати верховим і ридванові (П. Куліш); Зібрав [Турн] і кінних, і піхотних І всіх для битви шиковав (І. Котляревський); Не перебігли й половини яру, аж перед ними зачорніло кілька верхівнів (Б. Грінченко); - Здоров був, Барило, - озвався передовий вершень (О. Стороженко); Лісом.. їхала дружина вершників. Були це озброєні комонники (Ю. Опільський);- А чи довго туди їхати верхи? - Хто його зна, як який їздун (Словник Б. Грінченка); - Джигіти з Саїдом на конях роз’їжджають по кишлаку (І. Ле); Пил шляхами битими в’ється під копитами - бурею кіннотники мчать по стороні (М. Упеник); Двадцять п’ять юних кавалеристів училися сідати, їздити і злазити з коней (І. Багмут); Видно було на стежках і шляхах довкола місточка то одиноких кінників, возових та піших, то цілі валки (І. Франко); Гусари чванились один перед одним дорогими баскими кіньми та кінською збруєю (І. Нечуй-Левицький); Проїхав учвал.. загін кірасирів (Н. Рибак); [2-й гонець:] Полковнику, шляхтичі йдуть на табір наш. Всередині рейтари (О. Корнійчук); Битися до останньої шаблі.
ЇЗДЕ́ЦЬ (дрібна комаха, личинки якої паразитують на тілі інших комах), НАЇ́ЗНИК.
НАЇ́ЗНИК (той, хто володіє мистецтвом верхової їзди; той, хто виконує різноманітні вправи на коні; той, хто доглядає і дресирує коней-скакунів на іподромах, кінних заводах і т. ін.; той, хто бере участь у кінських перегонах), ЇЗДЕ́ЦЬ, ЖОКЕ́Й (той, хто доглядає і дресирує коней-скакунів на іподромі, бере участь у кінських перегонах); ВОЛЬТИЖЕ́Р (той, хто виконує різноманітні вправи на коні під час бігу). Вправний наїзник; Цирковий наїзник; Матрос Шурка з Молдаванки був неабиякий їздець: змалку він навіть мріяв стати наїзником у цирку Чинізеллі (Ю. Смолич).