-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив ї́житися, ї́житись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ї́жмося, ї́жмось
2 особа ї́жся ї́жтеся, ї́жтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ї́житимуся, ї́житимусь ї́житимемося, ї́житимемось, ї́житимемся
2 особа ї́житимешся ї́житиметеся, ї́житиметесь
3 особа ї́житиметься ї́житимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа ї́жуся, ї́жусь ї́жимося, ї́жимось, ї́жимся
2 особа ї́жишся ї́житеся, ї́житесь
3 особа ї́житься ї́жаться
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
ї́жачись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. ї́жився, ї́живсь ї́жилися, ї́жились
жін. р. ї́жилася, ї́жилась
сер. р. ї́жилося, ї́жилось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
ї́жившись

Словник синонімів

НАЇЖА́ЧУВАТИСЯ (про тварин, птахів - піднімати сторч шерсть, щетину, пір’я від страху, люті або холоду), Ї́ЖИТИСЯ, НАЇ́ЖУВАТИСЯ. - Док.: наїжа́читися, наї́житися. Підійшовши до загороди, Сагайдачний якусь мить озирав кнура, що наїжачившись стояв у кутку станка (С. Добровольський); Вся їхня розмова була схожа на зближення псів, які при зустрічі спочатку їжаться, вигинають спини, потім обнюхують один одного і, пізнавши свого, примирливо лижуть шерсть (І. Цюпа); Сіла синичка на сосну. Наїжилася, голівку в крильця ввібрала (О. Іваненко). - Пор. 2. настовбу́рчуватися.
НАСТОВБУ́РЧУВАТИСЯ[НАСТОБУ́РЧУВАТИСЯрідко] (про волосся, шерсть, щетину, пір’я - підніматися, ставати сторч),ВІДСТОВБУ́РЧУВАТИСЯ[ВІДСТОБУ́РЧУВАТИСЯрідко], НАЇЖА́ЧУВАТИСЯ, НАЇ́ЖУВАТИСЯ (про коротке або колюче волосся, шерсть і т. ін.); СТОВБУ́РЧИТИСЯ, ДИ́БИТИСЯрозм. (ставати або стояти сторч); Ї́ЖИТИСЯ, Ї́ЖА́ЧИТИСЯрідше,ГОРОЇ́ЖИТИСЯрозм.,ЩЕТИ́НИТИСЯрозм. (про коротке або колюче волосся, шерсть і т. ін. - ставати або стояти сторч). - Док.: настовбу́рчитися[настобу́рчитися], відстовбу́рчитися[відстобу́рчитися], наїжа́читися, наї́житися, зди́битися, нагорої́житися, нащети́нитися. Волосся на голові настовбурчилось вгору, ніби легкий пух (І. Нечуй-Левицький); При посмішці вуса його ворушилися, наїжачувалися ще більше, ніж звичайно (В. Собко); Неголена борода, наїжившись, мов їжак голками, сивою щетиною, здавалось, поділяла обурення свого хазяїна (М. Коцюбинський); Вуса під носом стовбурчилися їжачком (І. Волошин); Волосся почало дибитись (Словник Б. Грінченка); А й справді, - глубінь [глибінь], що Господи! Волосся їжиться, як погляну в спід! (І. Франко); Шерсть на собаці їжачилась (Б. Харчук); В нього кроки широкі, ..вуса нагороїжились... (С. Чорнобривець); Обличчя начальника.. збуряковіло, цупкий вус його сердито нащетинився (О. Гончар). - Пор. 1. стирча́ти.
ЩУ́ЛИТИСЯ (стискатися, намагатися стати меншим від холоду, болю, страху тощо), ЗІЩУ́ЛЮВАТИСЯ, КУ́ЛИТИСЯ, СКУ́ЛЮВАТИСЯ, ЖА́ТИСЯ, Ї́ЖИТИСЯ, СУТУ́ЛИТИСЯ, СКО́РЧУВАТИСЯ (згинаючись, горблячись). - Док.: зіщу́литися, пощу́литися, ску́литися, зжа́тися, з’ї́житися, пої́житися, зсуту́литися, ско́рчитися. Тимко щулився від вранішньої прохолоди (Григорій Тютюнник); Огей зіщулюється, немовби йому раптом стає зимно (О. Досвітній); Карпо стояв біля Оленки й розповідав про вовків.. Оленка слухала й кулилася од ляку (Є. Гуцало); Батько скулився від морозу (І. Франко); Жметься, гнеться, як кургузий дідько (М. Номис); У цеху було холодно, і Семен увесь час їжився (В. Собко); Цього похмурого дня вони теж сутулилися од холоду (М. Трублаїні); Очі його ненароком впали на вікно, і він скорчився од болю (М. Коцюбинський). - Пор. 1. зігну́тися.