-1-
дієслово недоконаного виду
[рідко]

Словник відмінків

Інфінітив їжа́читися, їжа́читись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   їжа́чмося, їжа́чмось
2 особа їжа́чся їжа́чтеся, їжа́чтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа їжа́читимуся, їжа́читимусь їжа́читимемося, їжа́читимемось, їжа́читимемся
2 особа їжа́читимешся їжа́читиметеся, їжа́читиметесь
3 особа їжа́читиметься їжа́читимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа їжа́чуся, їжа́чусь їжа́чимося, їжа́чимось, їжа́чимся
2 особа їжа́чишся їжа́читеся, їжа́читесь
3 особа їжа́читься їжа́чаться
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
їжа́чачись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. їжа́чився, їжа́чивсь їжа́чилися, їжа́чились
жін. р. їжа́чилася, їжа́чилась
сер. р. їжа́чилося, їжа́чилось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
їжа́чившись

Словник синонімів

НАСТОВБУ́РЧУВАТИСЯ[НАСТОБУ́РЧУВАТИСЯрідко] (про волосся, шерсть, щетину, пір’я - підніматися, ставати сторч),ВІДСТОВБУ́РЧУВАТИСЯ[ВІДСТОБУ́РЧУВАТИСЯрідко], НАЇЖА́ЧУВАТИСЯ, НАЇ́ЖУВАТИСЯ (про коротке або колюче волосся, шерсть і т. ін.); СТОВБУ́РЧИТИСЯ, ДИ́БИТИСЯрозм. (ставати або стояти сторч); Ї́ЖИТИСЯ, Ї́ЖА́ЧИТИСЯрідше,ГОРОЇ́ЖИТИСЯрозм.,ЩЕТИ́НИТИСЯрозм. (про коротке або колюче волосся, шерсть і т. ін. - ставати або стояти сторч). - Док.: настовбу́рчитися[настобу́рчитися], відстовбу́рчитися[відстобу́рчитися], наїжа́читися, наї́житися, зди́битися, нагорої́житися, нащети́нитися. Волосся на голові настовбурчилось вгору, ніби легкий пух (І. Нечуй-Левицький); При посмішці вуса його ворушилися, наїжачувалися ще більше, ніж звичайно (В. Собко); Неголена борода, наїжившись, мов їжак голками, сивою щетиною, здавалось, поділяла обурення свого хазяїна (М. Коцюбинський); Вуса під носом стовбурчилися їжачком (І. Волошин); Волосся почало дибитись (Словник Б. Грінченка); А й справді, - глубінь [глибінь], що Господи! Волосся їжиться, як погляну в спід! (І. Франко); Шерсть на собаці їжачилась (Б. Харчук); В нього кроки широкі, ..вуса нагороїжились... (С. Чорнобривець); Обличчя начальника.. збуряковіло, цупкий вус його сердито нащетинився (О. Гончар). - Пор. 1. стирча́ти.