Ї́ЖА (те, що їдять люди, тварини), ЇДА́розм.,ПОЖИ́ВАрозм.,ПОЖИ́ВОКрозм.,ПОКО́РМрозм.,СПОЖИ́ВАрозм.,ПОТРА́ВАрідше,СПОЖИ́ВОК рідше,СПОЖИ́ТОК рідко,ЇСТВО́заст.,ЇДЛО́діал.,З’Ї́ЖАдіал.,ПОЖИ́ТОК діал.;СТРА́ВА, ЇСТІВНЕ́, ЗАЖИ́ВОКзаст.,Ї́ДЖЕННЯдіал. (перев. те, що їдять люди); ТРА́ПЕ́ЗА (у монастирі). Поспєлов з Істоміним взяли рушниці і пішли полювати, щоб внести приємний додаток до корабельної їжі (З. Тулуб); Сіно перетоптали за зиму, а з житньої соломи що за їда? Даємо коровам, так що ж з неї за користь (Григір Тютюнник); Пісок, пісок, Та колючки - пожива бідного верблюда (М. Шеремет); - Хліб та вода, ото єдиний мій поживок (І. Нечуй-Левицький); - Гой, козаченьку, пане ж мій, Який же буде покорм твій? - Будем їсти соломаху, Козацькую затираху (пісня); Тут їлирознії потрави, І все з полив’яних мисок (І. Котляревський); І знов довгі роки упертої праці, терплячої безупинної праці мурашки, що ледве здобуває собі злиденний споживок (З. Тулуб); Забігаю в хату торбинку з їством на пасовище прихопити (О. Ковінька); - Підем у привокзальний буфет, там я вчора бачив оливки, з Греції привезли. Треба ж і нам спробувати це аристократичне їдло (М. Стельмах); Корисна в городі з’їжа, он які гладкі відтіля вертаються (Панас Мирний); Сояшник пишний, нікчемний будяк, Все їй [бджолі] іде на пожитки (І. Манжура); Прийшов він раз обідать до Дем’яна, А у Дем’яна страва добрая була: І маслечко, і сало, і сметана (Л. Глібов); [Антон:] Дівчата, ставте на стіл, що там є їстівного (М. Кропивницький); Було, що в себе лиш і мали заживку - горня картоплі (С. Чорнобривець); За сидження нема їдження (М. Номис); - Умивайтесь, трапеза чекає на столі (І. Микитенко). - Пор. 1. стра́ва, харчі́.