ПРОКЛЯТИЙ (якого проклинають, суворо засуджують; ужив. як лайливе слово), КЛЯ́ТИЙ, ЗАКЛЯ́ТИЙ, ТРИКЛЯ́ТИЙпідсил. розм.,ПРОКЛЯТУ́ЩИЙпідсил. розм.,ТРИКЛЯТУ́ЩИЙпідсил. розм.,ПОГА́НСЬКИЙзаст.,І́РОДІВзаст.,ОКАЯ́ННИЙзаст., АНА́ФЕМСЬКИЙ[АНА́ХТЕМСЬКИЙ]заст.Я знов самотній і проклятий, - схилився тяжко до вікна (Т. Осьмачка); Тихо, тихо, струни, грайте У сей страшний, проклятий час (О. Олесь); За тією клятою панською роботою світу не видно (С. Васильченко); Спійманий ось над тілами невинних, Що ж ти, убивце заклятий, мовчиш? (М. Шеремет); [Лисняк:] Триклятий магнат!Він справді кинув мене напризволяще (Ю. Мокрієв); О, прокляття проклятущим - за нелюдяність, за зло! Наш народ встає ще дужчим, тільки ж: жертв яких було!.. (П. Тичина); І треба було, щоб саме тепер його зачепив отой триклятущий німецький осколок (І. Цюпа); - Хоч трохи було засуха ухвате, то він зараз за поганських відьом (Г. Квітка-Основ’яненко); [Панас:] Ах, іродів Лахтійон!Гаразд, що нема нікого чужого в хаті, хоч вилаю добре!.. (М. Кропивницький); - Радзивілл прийшов, так ви, окаянні, не одвітували йому й разу з гармати! (П. Куліш); - Ти, анахтемський вилупку, вже в начальство поліз? - бухикає [старий] простудженим голосом (М. Стельмах). - Пор. 1. ненависний.