-1-
дієслово недоконаного виду
[рідко]

Словник відмінків

Інфінітив іритува́тися, іритува́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   іриту́ймося, іриту́ймось
2 особа іриту́йся, іриту́йсь іриту́йтеся, іриту́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа іритува́тимуся, іритува́тимусь іритува́тимемося, іритува́тимемось, іритува́тимемся
2 особа іритува́тимешся іритува́тиметеся, іритува́тиметесь
3 особа іритува́тиметься іритува́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа іриту́юся, іриту́юсь іриту́ємося, іриту́ємось, іриту́ємся
2 особа іриту́єшся іриту́єтеся, іриту́єтесь
3 особа іриту́ється іриту́ються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
іриту́ючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. іритува́вся, іритува́всь іритува́лися, іритува́лись
жін. р. іритува́лася, іритува́лась
сер. р. іритува́лося, іритува́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
іритува́вшись

Словник синонімів

СЕ́РДИТИСЯ (виявляти почуття гніву), ГНІ́ВАТИСЯ, ПРОГНІВЛЯ́ТИСЯ, ЗЛИ́ТИСЯ, ОЗЛО́БЛЮВАТИСЯпідсил., ОЗЛОБЛЯ́ТИСЯпідсил., ЗЛОСТИ́ТИСЯрідше, ГНІВИ́ТИСЯрідше, ЗЛОСТУВА́ТИрідше, ЗЛОБУВА́ТИрідше, ҐЗИ́ТИСЯдіал.; ОБУ́РЮВАТИСЯ, ПРИ́НДИТИСЯфам., ФИ́РКАТИрозм. (виражаючи гнів, ображаючись на кого-, що-небудь); ДРАТУВА́ТИСЯ, ДРОЧИ́ТИСЯрозм., ІРИТУВА́ТИСЯзаст. (бути в стані роздратування); СПАЛА́ХУВАТИ, СПАХА́ТИ, СПА́ХУВАТИ (раптово впадати в гнів); САТАНІ́ТИ, ПІ́НИТИСЯ (доходити до крайньої межі в гніві). - Док.: розсе́рдитися, осе́рдитисярідшерозгні́ватися, розгніви́тися, нагні́витисярозм.угні́ватися[вгні́ватися]рідшеугніви́тися[вгніви́тися]рідшепрогні́ватися, прогніви́тися, розізли́тися, обізли́тися, озли́тися, узли́тисярозм.озлоби́тися, обу́ритися, розпри́ндитися, роздратува́тися, роздрочи́тися, спалахну́ти, спахну́ти. Йонька бачив, що в господарстві нічого не робиться так, як він велить, гримав дверима, сердився (Григорій Тютюнник); - Може, це секрет? Тоді не гнівайтесь за мою цікавість (Ю. Смолич); - На помилках часом учимося, і нема чого тобі злитися чи занепадати духом (О. Донченко); Її знали за строгу жінку, що злостилась задля кожної дрібниці і голосно сварилася (О. Кобилянська); Відскочив засув, двері відчинились, - я чую - милая моя гнівиться (Леся Українка); [Євгеній:] Перепрошаю вас, дідусю, за свого неґречного гостя! Не прогнівайтесь! (І. Франко); - Хто нас губить, Орфею нещасний, Хто прогнівився на нас? (М. Зеров); Іван Орлюк так обурився, що аж стіл.. затріщав під ударом його кулака (О. Довженко); Уляна неприязно мовчала, приндилася (К. Гордієнко). - Пор. I. 1. лютува́ти.