-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | іржа́ти |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | іржі́мо, іржі́м |
| 2 особа | іржи́ | іржі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | іржа́тиму | іржа́тимемо, іржа́тимем |
| 2 особа | іржа́тимеш | іржа́тимете |
| 3 особа | іржа́тиме | іржа́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | іржу́ | іржемо́, ірже́м |
| 2 особа | ірже́ш | іржете́ |
| 3 особа | ірже́ | іржу́ть |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| іржучи́ |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | іржа́в | іржа́ли |
| жін. р. | іржа́ла |
| сер. р. | іржа́ло |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| іржа́вши |
Словник синонімів
ІРЖА́ТИ [РЖА́ТИ] (видавати специфічні звуки - про коня), ГИГОТА́ТИ [ГИГОТІ́ТИ] розм. Коні сердито іржуть (М. Коцюбинський); Зрідка зривалися постріли і ржали десь коні (Г. Епік); Коняка гигоче, як їй дають овес (Словник Б. Грінченка)
СМІЯ́ТИСЯ без додатка і з кого-чого (видавати сміх від радості, веселощів, з кого-, чого-небудь комічного тощо), ШКІ́РИТИСЯ розм., ЗУБОСКА́ЛИТИ розм. рідше, КИ́ХКАТИ розм. рідше; ГИГИ́КАТИ розм., ХИХИ́КАТИ розм., ХІХІ́КАТИ розм., ХЕХЕ́КАТИ розм. (тихо або тонким голосом); ПІДХИХИ́КУВАТИ розм. (час від часу); ПИ́РСКАТИ, ПО́РСКАТИ (раптово); РЕГОТА́ТИ, РЕГОТА́ТИСЯ розм., ВИРЕГО́ЧУВАТИ підсил. розм., ГИГОТА́ТИ розм., ГИГОТІ́ТИ розм., ГОГОТА́ТИ розм., ГОГОТІ́ТИ розм., ХИХОТА́ТИ розм., ХИХОТІ́ТИ розм., ІРЖА́ТИ [РЖА́ТИ рідше] зневажл. (гучно й нестримно); ЗАЛИВА́ТИСЯ без додатка і чим, розм. (нестримно); ЗАХО́ДИТИСЯ розм., ЛЯГА́ТИ розм., ПА́ДАТИ розм., УМИРА́ТИ [ВМИРА́ТИ] розм. (із сл. від, зі, зо сміху, реготу - сміятися до нестями). - Док.: засмія́тися, розсмія́тися, гиги́кнути, хихи́кнути, хіхі́кнути, хехе́кнути, пи́рснути, по́рснути, зарегота́ти, зарегота́тися, розрегота́тися, розреготітися, гоготну́ти, хихотну́ти, заіржа́ти [заржа́ти], зали́тися, залля́тися, зайти́ся, покоти́тися. Жартувала Соломія і все сміялась, аж заливалась (І. Нечуй-Левицький); Регочуть люди з смішних дідових вигадок, і дід регоче (Панас Мирний); Смішна була карикатура, і сам Бугор теж реготавсь, впізнавши себе (О. Гончар); Прислів’я всім сподобалось. Навіть Маслов гиготів на весь клас (Ю. Збанацький); Дочки в сусіднім покою скачуть, гуркочуть, хихикають (І. Франко); - Людоньки добрі, ну чого ще й іржете?! - обернулась Харланиха до глядачів (І. Волошин); Дівчина заливається сміхом і аж тупотить ногами (М. Стельмах); Діти заходилися од реготу, танцювали, качалися по долівці (С. Васильченко); Вона [Катруся] якраз відхилялась, а він [Федько] потрапляв у драбину, що аж відголос ішов, а всі падали зі сміху (Н. Кобринська). - Пор. пи́рскати.