-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив інтригува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   інтригу́ймо
2 особа інтригу́й інтригу́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа інтригува́тиму інтригува́тимемо, інтригува́тимем
2 особа інтригува́тимеш інтригува́тимете
3 особа інтригува́тиме інтригува́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа інтригу́ю інтригу́ємо, інтригу́єм
2 особа інтригу́єш інтригу́єте
3 особа інтригу́є інтригу́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
інтригу́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. інтригува́в інтригува́ли
жін. р. інтригува́ла
сер. р. інтригува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
інтриго́ваний
Безособова форма
інтриго́вано
Дієприслівник
інтригува́вши

Словник синонімів

ЦІКА́ВИТИкого (привертати чиюсь увагу, викликати інтерес), ЗАЦІКА́ВЛЮВАТИ, ІНТЕРЕСУВА́ТИ, ПРИВА́БЛЮВАТИ, РУ́ПИТИкому, діал.; ІНТРИГУВА́ТИ (загадковістю, неясністю, таємничістю). - Док.: заціка́вити, заінтересува́ти, прива́бити, заінтригува́ти. Нерозв’язана загадка цікавить, навіває жаль або тугу (І. Франко); Данило, хвилюючись, починає говорити, і його оповідання відразу зацікавлює воєнкома (М. Стельмах); - Ви, очевидячки, в якійсь справі до мене? - Так. В справі, яка, наскільки я зміг зрозуміти, не може вас не інтересувати (А. Головко); Було в дівчині щось таке, що й привабило Ярину (С. Скляренко); Він закривається очима й плечима, йому ніщо не рупить (Ганна Барвінок); Це почало мене інтригувати. Невже він стежить за мною? (М. Коцюбинський).