-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив інтересува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   інтересу́ймо
2 особа інтересу́й інтересу́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа інтересува́тиму інтересува́тимемо, інтересува́тимем
2 особа інтересува́тимеш інтересува́тимете
3 особа інтересува́тиме інтересува́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа інтересу́ю інтересу́ємо, інтересу́єм
2 особа інтересу́єш інтересу́єте
3 особа інтересу́є інтересу́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
інтересу́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. інтересува́в інтересува́ли
жін. р. інтересува́ла
сер. р. інтересува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
інтересува́вши

Словник синонімів

ЦІКА́ВИТИкого (привертати чиюсь увагу, викликати інтерес), ЗАЦІКА́ВЛЮВАТИ, ІНТЕРЕСУВА́ТИ, ПРИВА́БЛЮВАТИ, РУ́ПИТИкому, діал.; ІНТРИГУВА́ТИ (загадковістю, неясністю, таємничістю). - Док.: заціка́вити, заінтересува́ти, прива́бити, заінтригува́ти. Нерозв’язана загадка цікавить, навіває жаль або тугу (І. Франко); Данило, хвилюючись, починає говорити, і його оповідання відразу зацікавлює воєнкома (М. Стельмах); - Ви, очевидячки, в якійсь справі до мене? - Так. В справі, яка, наскільки я зміг зрозуміти, не може вас не інтересувати (А. Головко); Було в дівчині щось таке, що й привабило Ярину (С. Скляренко); Він закривається очима й плечима, йому ніщо не рупить (Ганна Барвінок); Це почало мене інтригувати. Невже він стежить за мною? (М. Коцюбинський).