-1-
дієслово недоконаного і доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив інсценізува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   інсценізу́ймо
2 особа інсценізу́й інсценізу́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа інсценізува́тиму інсценізува́тимемо, інсценізува́тимем
2 особа інсценізува́тимеш інсценізува́тимете
3 особа інсценізува́тиме інсценізува́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС
1 особа інсценізу́ю інсценізу́ємо, інсценізу́єм
2 особа інсценізу́єш інсценізу́єте
3 особа інсценізу́є інсценізу́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
інсценізу́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. інсценізува́в інсценізува́ли
жін. р. інсценізува́ла
сер. р. інсценізува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
інсценізо́ваний
Безособова форма
інсценізо́вано
Дієприслівник
інсценізува́вши

Словник синонімів

ІНСЦЕНУВА́ТИнедок. (влаштовувати що-небудь з метою введення когось в оману), ІНСЦЕНІЗУВА́ТИ, РОЗІ́ГРУВАТИ. - Док.: інсценува́ти, інсценізува́ти, розігра́ти. Другого дня повернувся нарешті Джантемир.. Шаукен розіграла перед усім аулом палку радість, кинулася йому на шию (З. Тулуб)