інсценізувати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного і доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | інсценізува́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | інсценізу́ймо | |
2 особа | інсценізу́й | інсценізу́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | інсценізува́тиму | інсценізува́тимемо, інсценізува́тимем |
2 особа | інсценізува́тимеш | інсценізува́тимете |
3 особа | інсценізува́тиме | інсценізува́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС | ||
1 особа | інсценізу́ю | інсценізу́ємо, інсценізу́єм |
2 особа | інсценізу́єш | інсценізу́єте |
3 особа | інсценізу́є | інсценізу́ють |
Активний дієприкметник | ||
Дієприслівник | ||
інсценізу́ючи | ||
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол. р. | інсценізува́в | інсценізува́ли |
жін. р. | інсценізува́ла | |
сер. р. | інсценізува́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
інсценізо́ваний | ||
Безособова форма | ||
інсценізо́вано | ||
Дієприслівник | ||
інсценізува́вши |