інсценізувати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного і доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | інсценізува́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | інсценізу́ймо | |
| 2 особа | інсценізу́й | інсценізу́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | інсценізува́тиму | інсценізува́тимемо, інсценізува́тимем |
| 2 особа | інсценізува́тимеш | інсценізува́тимете |
| 3 особа | інсценізува́тиме | інсценізува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС | ||
| 1 особа | інсценізу́ю | інсценізу́ємо, інсценізу́єм |
| 2 особа | інсценізу́єш | інсценізу́єте |
| 3 особа | інсценізу́є | інсценізу́ють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| інсценізу́ючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | інсценізува́в | інсценізува́ли |
| жін. р. | інсценізува́ла | |
| сер. р. | інсценізува́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| інсценізо́ваний | ||
| Безособова форма | ||
| інсценізо́вано | ||
| Дієприслівник | ||
| інсценізува́вши | ||