інсценізований 1 значення

-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний інсценізо́ваний інсценізо́вана інсценізо́ване інсценізо́вані
родовий інсценізо́ваного інсценізо́ваної інсценізо́ваного інсценізо́ваних
давальний інсценізо́ваному інсценізо́ваній інсценізо́ваному інсценізо́ваним
знахідний інсценізо́ваний інсценізо́вану інсценізо́ване інсценізо́вані
орудний інсценізо́ваним інсценізо́ваною інсценізо́ваним інсценізо́ваними
місцевий на/в інсценізо́ваному, інсценізо́ванім на/в інсценізо́ваній на/в інсценізо́ваному, інсценізо́ванім на/в інсценізо́ваних