-1-
дієслово недоконаного і доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | інсценува́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | інсцену́ймо |
2 особа | інсцену́й | інсцену́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | інсценува́тиму | інсценува́тимемо, інсценува́тимем |
2 особа | інсценува́тимеш | інсценува́тимете |
3 особа | інсценува́тиме | інсценува́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС |
1 особа | інсцену́ю | інсцену́ємо, інсцену́єм |
2 особа | інсцену́єш | інсцену́єте |
3 особа | інсцену́є | інсцену́ють |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
інсцену́ючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | інсценува́в | інсценува́ли |
жін. р. | інсценува́ла |
сер. р. | інсценува́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
інсцено́ваний |
Безособова форма |
інсцено́вано |
Дієприслівник |
інсценува́вши |
Словник синонімів
ІНСЦЕНУВА́ТИ недок. (влаштовувати що-небудь з метою введення когось в оману), ІНСЦЕНІЗУВА́ТИ, РОЗІ́ГРУВАТИ. - Док.: інсценува́ти, інсценізува́ти, розігра́ти. Другого дня повернувся нарешті Джантемир.. Шаукен розіграла перед усім аулом палку радість, кинулася йому на шию (З. Тулуб)
УДАВА́ТИ [ВДАВА́ТИ] що (діючи певним чином, приховувати свої справжні наміри, почуття тощо з певною метою), ПОКА́ЗУВАТИ, ПРИКИДА́ТИСЯ, ІНСЦЕНУВА́ТИ. - Док.: уда́ти [вда́ти], показа́ти, прики́нутися, інсценува́ти, почини́тися заст. Він старанно вдавав, що сказане цим молодиком його не обходить (Ю. Шовкопляс); Кожний намагався показати, що він не злякався (М. Коцюбинський); Молода намагалася вгадати: спить її чоловік чи тільки прикидається (М. Томчаній); Олександр Бєляєв обманює командира ворожого міноносця, інсценуючи масове самогубство команди підводного човна (з журналу); Починилась моя дружина хворою (Леся Українка).