інокулювати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного і доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | інокулюва́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | інокулю́ймо | |
| 2 особа | інокулю́й | інокулю́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | інокулюва́тиму | інокулюва́тимемо, інокулюва́тимем |
| 2 особа | інокулюва́тимеш | інокулюва́тимете |
| 3 особа | інокулюва́тиме | інокулюва́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС | ||
| 1 особа | інокулю́ю | інокулю́ємо, інокулю́єм |
| 2 особа | інокулю́єш | інокулю́єте |
| 3 особа | інокулю́є | інокулю́ють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| інокулю́ючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | інокулюва́в | інокулюва́ли |
| жін. р. | інокулюва́ла | |
| сер. р. | інокулюва́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| інокульо́ваний | ||
| Безособова форма | ||
| інокульо́вано | ||
| Дієприслівник | ||
| інокулюва́вши | ||