інкурабельний 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний інкура́бельний інкура́бельна інкура́бельне інкура́бельні
родовий інкура́бельного інкура́бельної інкура́бельного інкура́бельних
давальний інкура́бельному інкура́бельній інкура́бельному інкура́бельним
знахідний інкура́бельний, інкура́бельного інкура́бельну інкура́бельне інкура́бельні, інкура́бельних
орудний інкура́бельним інкура́бельною інкура́бельним інкура́бельними
місцевий на/в інкура́бельному, інкура́бельнім на/в інкура́бельній на/в інкура́бельному, інкура́бельнім на/в інкура́бельних