-1-
дієслово недоконаного і доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив інкримінува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   інкриміну́ймо
2 особа інкриміну́й інкриміну́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа інкримінува́тиму інкримінува́тимемо, інкримінува́тимем
2 особа інкримінува́тимеш інкримінува́тимете
3 особа інкримінува́тиме інкримінува́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС
1 особа інкриміну́ю інкриміну́ємо, інкриміну́єм
2 особа інкриміну́єш інкриміну́єте
3 особа інкриміну́є інкриміну́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
інкриміну́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. інкримінува́в інкримінува́ли
жін. р. інкримінува́ла
сер. р. інкримінува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
інкриміно́ваний
Безособова форма
інкриміно́вано
Дієприслівник
інкримінува́вши

Словник синонімів

ЗВИНУВА́ЧУВАТИкого в чому (вважати кого-небудь винним у чомусь), ОБВИНУВА́ЧУВАТИ, ВИНИ́ТИкого за що, в чому,ОСКА́РЖУВАТИзаст.;ВИНУВА́ТИТИперев. без додатка, ІНКРИМІНУВА́ТИкому що, кого в чому;ПРИПИ́СУВАТИ, ПРИШИВА́ТИрозм. (перев. безпідставно). - Док.: звинува́тити, обвинува́тити, інкримінува́ти, оска́ржити, приписа́ти, приши́ти. Мене звинувачували у злочинній м’якості, лібералізмові (Ю. Мушкетик); - Ти довідався, в чому його обвинувачують? - Довідався. Погана його справа (З. Тулуб); Не його треба за розлуку винити (О. Гончар); Великої кривди зазнала [Докія] від людей.І вона винуватила цих людей за все: за свої муки й сльози, за своє дитинство безрадісне, безлюбовне (Б. Грінченко); - Ну, ти подумай, які злочини інкримінують тобі (Г. Епік); [Сімон:] Я оскаржую.. Євгенія Грушку (І. Франко); Якусь там справу дівчині пришили, Вона в тюрмі згоріла, як свіча (Л. Забашта).