-1-
дієслово недоконаного і доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | інкорпорува́ти |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | інкорпору́ймо |
| 2 особа | інкорпору́й | інкорпору́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | інкорпорува́тиму | інкорпорува́тимемо, інкорпорува́тимем |
| 2 особа | інкорпорува́тимеш | інкорпорува́тимете |
| 3 особа | інкорпорува́тиме | інкорпорува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС |
| 1 особа | інкорпору́ю | інкорпору́ємо, інкорпору́єм |
| 2 особа | інкорпору́єш | інкорпору́єте |
| 3 особа | інкорпору́є | інкорпору́ють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| інкорпору́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | інкорпорува́в | інкорпорува́ли |
| жін. р. | інкорпорува́ла |
| сер. р. | інкорпорува́ло |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| інкорпоро́ваний |
| Безособова форма |
| інкорпоро́вано |
| Дієприслівник |
| інкорпорува́вши |
Словник синонімів
ПРИЄДНУВАТИ (когось, щось до кого-, чого-небудь, об’єднувати з кимсь, чимсь), ПРИЛУЧА́ТИ, ДОЛУЧА́ТИ, ПРИТО́ЧУВАТИ, ПРИСТІБА́ТИ розм., ПРИТУЛЯ́ТИ [ПРИТУ́ЛЮВАТИ] розм., ВКЛЮЧА́ТИ, ВЛИВА́ТИ розм. (до складу чогось); ІНКОРПОРУВА́ТИ книжн. (до свого складу); ПРИГОРО́ДЖУВАТИ (територію, ділянку землі тощо). - Док.: приєдна́ти, прилучи́ти, долучи́ти, приточи́ти, пристебну́ти, притулити, включи́ти, вли́ти, інкорпорува́ти, пригороди́ти. Промовець приєднував свій голос до протесту машинобудівників (А. Головко); І поклявся Володимир, .. Що прилучить до держави Холмщину, Галичину, Що збудує Україну Вільну, дружну і міцну (О. Олесь); Мала Пріська долучала і свій голос до материного (Леся Українка); Ой чий же то двір?! Приточив би свій! (пісня); Професора Драгу.. одразу включили до лекторської групи (В. Кучер); Вливати картки в картотеку; Держава польська по смерті Стефана Баторія всіляко намагається пригородити Семиграддя, зробити його ще одним воєводством Корони (І. Ле).