індукувати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | індукува́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | індуку́ймо | |
| 2 особа | індуку́й | індуку́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | індукува́тиму | індукува́тимемо, індукува́тимем |
| 2 особа | індукува́тимеш | індукува́тимете |
| 3 особа | індукува́тиме | індукува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | індуку́ю | індуку́ємо, індуку́єм |
| 2 особа | індуку́єш | індуку́єте |
| 3 особа | індуку́є | індуку́ють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| індуку́ючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | індукува́в | індукува́ли |
| жін. р. | індукува́ла | |
| сер. р. | індукува́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| індуко́ваний | ||
| Безособова форма | ||
| індуко́вано | ||
| Дієприслівник | ||
| індукува́вши | ||