імущий 1 значення

-1-
прикметник
[книжн., арх.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний іму́щий іму́ща іму́ще іму́щі
родовий іму́щого іму́щої іму́щого іму́щих
давальний іму́щому іму́щій іму́щому іму́щим
знахідний іму́щого, іму́щий іму́щу іму́ще іму́щих, іму́щі
орудний іму́щим іму́щою іму́щим іму́щими
місцевий на/в іму́щому, іму́щім на/в іму́щій на/в іму́щому, іму́щім на/в іму́щих

Словник синонімів

БАГА́ТИЙ (який володіє великими матеріальними цінностями),МАЄ́ТНИЙрідше,ІМУ́ЩИЙкнижн., заст.,МО́ЖНИЙзаст.,СИ́ТИЙперев. мн., зневажл.;ГРОШОВИ́ТИЙ (який має значні грошові нагромадження). - Може, й з нами не схоче знатись [князь], бо дуже багатий. В його сіл та міст на Волині й не злічити (І. Нечуй-Левицький); Брати Калиновичі - заможні, ба навіть дуже маєтні люди (І. Франко); Бронко відчув, як здіймається в ньому невгамовна зненависть до тих - ситих, імущих (Ірина Вільде); Він був можний, мав силу грошей, ручкався з гоноровитими панами і вчив сина німецької мови (Н. Рибак); Нехай буде [жінка] заміжня й безземельна, лиш аби грошовита (Л. Мартович). - Пор. замо́жний.