імперативний 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний імперати́вний імперати́вна імперати́вне імперати́вні
родовий імперати́вного імперати́вної імперати́вного імперати́вних
давальний імперати́вному імперати́вній імперати́вному імперати́вним
знахідний імперати́вний імперати́вну імперати́вне імперати́вні
орудний імперати́вним імперати́вною імперати́вним імперати́вними
місцевий на/в імперати́вному, імперати́внім на/в імперати́вній на/в імперати́вному, імперати́внім на/в імперати́вних

Словник синонімів

НАКАЗО́ВИЙ (про голос, тон, команду тощо - який містить у собі наказ); ІМПЕРАТИ́ВНИЙкнижн. (який вимагає беззастережного підпорядкування, реагування, виконання). - Леонід! Щоб це було востаннє, - в голосі дівчини прохопились наказові нотки (О. Гончар); На імперативний дзвоник шефа чарівна хорунжеса прочинила двері і стала на порозі по-військовому струнко (Ю. Смолич).