I. МРЯЧИ́ТИ (про густий дощ, мокрий сніг - падати дуже дрібними краплями), МЖИ́ЧИТИ[ІМЖИ́ЧИТИ], МЖИ́ТИ[ІМЖИ́ТИ], СЛЬОТИ́ТИрозм.,СІ́ЯТИрозм.,СІ́ЯТИСЯрозм.,ПОРОШИ́ТИрозм.,МИГИ́ЧИТИдіал.,ГЕ́МЗИТИдіал.Мрячив холодний дощик (П. Загребельний); Дрібно дощиком сікло, Мжичило із неба (Д. Павличко); - Он дивись! Я тільки подумав, і вже на них труситься брильянтова роса, неначе труситься порох або імжить сніжок (І. Нечуй-Левицький); Всю малину з’їдав вуйко [ведмідь] майже сам, і пізніше, коли наставали холодні дні, коли сльотило, він навідувався сюди (Є. Гуцало); Вже третю добу сіє на полонині дрібний мичкатий дощик (М. Коцюбинський); Дощ не припиняється, весь час сіється дрібний, одноманітний, холодний (Л. Первомайський); Темний вологий вечір. Порошить дрібний дощик (Я. Гримайло); І холодно було на ріллях чужих за плугом, за бороною осені пізньої, коли мигичить-мрячить з ранку до ночі... (А. Головко); -. Пам’ятаю, поганий був ранок: туман наліг на землю, ґемзило (М. Коцюбинський).