-1-
дієслово недоконаного виду
[рідко]

Словник відмінків

Інфінітив іменува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   імену́ймо
2 особа імену́й імену́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа іменува́тиму іменува́тимемо, іменува́тимем
2 особа іменува́тимеш іменува́тимете
3 особа іменува́тиме іменува́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа імену́ю імену́ємо, імену́єм
2 особа імену́єш імену́єте
3 особа імену́є імену́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
імену́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. іменува́в іменува́ли
жін. р. іменува́ла
сер. р. іменува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
імено́ваний
Безособова форма
імено́вано
Дієприслівник
іменува́вши

Словник синонімів

НАЗИВА́ТИ (говорячи про кого-, що-небудь або звертаючись до кого-небудь, уживати те чи інше ім’я, назву; визначати, характеризувати кого-, що-небудь якимось словом, назвою тощо), ЗВА́ТИ, ПРОЗИВА́ТИрозм., УЗИВА́ТИ[ВЗИВА́ТИ]розм., ВЕЛИЧА́ТИжарт., ірон.,ІМЕНУВА́ТИкнижн.; КЛИ́КАТИрозм. (звертаючись до кого-небудь або говорячи про кого-небудь, уживати те чи інше ім’я); ОБЗИВА́ТИ, ДРАЖНИ́ТИрозм. (ким, чим - образливими прізвиськами). - Док.: назва́ти, прозва́ти, узва́ти, пойменува́тирозм.обізва́ти, продражни́ти. Нагадала [Настечка] братику, що всю рідню їхньої матері по-вуличному звали Соловейками, і не раз, коли мати тулила до себе її і маленького Левка, називала їх солов’ятами (М. Стельмах); - Сідайте, будьте ласкаві! - сказала Любка і хотіла назвать Джерю татом (І. Нечуй-Левицький); "Як зовуть тебе, молодче? Хто ти родом? звідкіля ти?"Відказав на те невольник: "Мохаммедом прозивають..." (А. Кримський); Жила удова з дітьми у хатці, - навіть би й хаткою узивати не годилося - хижкою (Марко Вовчок); Я ж вас просив.., щоб ви мені сказали, як вас величати (Г. Квітка-Основ’яненко); Йосип у селі його звали.. По батькові ніхто не іменував (О. Ковінька); Сліпий Жан.. ввійшов під руку з своїм "міноносцем", як він кликав лакея (М. Коцюбинський); - Де ж це видано - дурнем обізвати хазяїна в його хаті (І. Багмут).