ІЛЮ́ЗІЯперев. мн. (нездійсненна мрія, необґрунтовані сподівання), ОМА́НА, ФАНТА́ЗІЯперев. мн. - Не треба ілюзій, не треба омани, - сердилась на себе Раїса (М. Коцюбинський); Іноді хіба що фантазіями тішить себе: як виросте син та буде вже курсантом морським або льотчиком, повезе вона його в те місто (О. Гончар)

МРІ́Я (витвір уяви; думка про щось бажане, приємне тощо),МА́РЕННЯ[МАРІ́ННЯ], СОН, МРІ́ЯННЯ, МА́РИрозм.,ФАНТА́ЗІЯ, ІЛЮ́ЗІЯ (необґрунтована надія). Мрії передсвітні, Які ви чарівні! (Леся Українка); Сік з дерева... З людського тіла кров... Голодне марення про Ельдорадо... (М. Рильський); Маріння мої далекозорі, Не діждусь я слави ваших днів; Не побачу в світовім просторі Кинених в безмежність кораблів! (М. Зеров); Спокій тих, що вірять нам, Ми берегти клялися ревно. Ну що ж, не збутись нашим снам, Хоч і жалітимеш напевно (Л. Дмитерко); Весна, весна, а в нас - гай-гай! Далеко зором не сягай, Згаси остаток мар (П. Грабовський); Якби ті фантазії справдилися, то хто знає, чи Краньцовська осталася б між живими? (Лесь Мартович); Безперечно, ілюзія прекрасна річ, але - на жаль, не завше (М. Хвильовий).

ОМА́НА (оманливе, хибне сприйняття дійсності), ОБМА́Нчого, ІЛЮ́ЗІЯчого,ЗЛУ́ДАдіал.Алхіміків середньовіччя збила на манівці велика омана, - усі свої сили вони віддавали пошукові двох чудодійних речовин (з журналу); Переглядає [поет газету] за порядком, І враз - чи це обман очей? (Д. Павличко); Життя її ніби стабілізувалось, навіть з’явилась ілюзія щастя (В. Собко).

ПРИМА́РА (те, що не відповідає дійсності, не існує насправді, постає в уяві), МАРА́, МАНА́, ОМА́НА, ОБЛУ́ДА, ХИМЕ́РА, ПРИ́ВИД, ПРИВИ́ДДЯрідше,ВИ́ДИВОкнижн., поет., ФАНТО́Мкнижн., ВІ́ЗІЯкнижн., МРІ́Язаст., ОБМА́РАзаст.,ПОЯ́ВАдіал.;ІЛЮ́ЗІЯ (те, що тільки здається справжнім, реальним). Примара порятунку ніби пожартувала над нами, мов уві сні привиділась (Ю. Збанацький); Як нагадаю Козака в могилі, то й досі не знаю, Чи то було справді, чи то було так, Мара яка-небудь (Т. Шевченко); [Лицар:] То був порив остатній, він показав, що крил моїх нема, що то була якась мана, облуда, немов я чув їх в себе за плечима (Леся Українка); Як часом з’являється нам, що уже не існує, - То лише мислі потьмарення, образів сонних омана (переклад М. Зерова); Золоті надії, дитячі химери, - розбило, розвіяло, як грім пір’я (С. Васильченко); Вона не могла з певністю сказати, чи то був сон, чи привид (М. Коцюбинський); Осінній день -похмурий, мороський - Одне бажання родить непоборне: Минай скоріше, як привиддя чорне, Як давній спогад, прикрий і чужий (Є. Фомін); Як гаряче плинуть з безвісної далі Притьмарених видив нечутні рої! (Л. Первомайський); Туга за фантомом щастя - се щастя (Уляна Кравченко); Скоро утома переборола збуджені нерви, і Сергій задрімав. Якісь візії плелися тоді в його голові (Г. Коцюба); Така привабна ця таємна подорож, і повно радощів, химерних снів і обмар (С. Васильченко); Ти не любила... Час останній... Який же біль,який же біль!.. Та за ілюзію кохання навіки вдячний я тобі (В. Сосюра).

I. ФО́КУС (цирковий; з предметами), ШТУ́КАрозм.; ІЛЮ́ЗІЯ (програмний номер). З їхньої палати викликався на виступ лише один кавалерист, що.. вмів показувати фокуси з гривеником у хусточці (О. Гончар); Староста.. ладнався показати старопольську штуку. Ліг на тапчан, казав собі вставити лійку в рот й лити вино прямо з кварти (Г. Хоткевич).