-1-
іменник середнього роду
[рідко]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний і́грище і́грища
родовий і́грища і́грищ
давальний і́грищу і́грищам
знахідний і́грище і́грища
орудний і́грищем і́грищами
місцевий на/в і́грищі, і́грищу на/в і́грищах
кличний і́грище* і́грища*

Словник синонімів

ГРА (розважальне заняття), ЗАБА́ВА, ЗА́БАВКА, ГРИ́ЩЕперев. мн.,І́ГРАШКАрідше,ГУ́ЛЯ́НКАрідше,І́ГРИЩЕзаст.Я часто заставала їх за розмовою або за якоюсь дитячою грою (Леся Українка); Незчулася [Василина], як десять літ пройшло від дитячих забав та грищ (І. Цюпа); Дітки молодії граються, всякі собі забавки та жарти вигадують (Ганна Барвінок); Як повернуло Івасеві на шістнадцятий рік, то він зовсім покинув іграшки в бої (Панас Мирний); Несподівано зав’язується гулянка у "верха" (С. Васильченко); Об’єднавши дітей цілого будинку, він вигадував усе нові й нові ігрища (Г. Епік).
ГУ́ЛЬБИЩЕ (місце для гулянок, розваг), ГУ́ЛЯ́НКА, ВУ́ЛИЦЯзаст. (у селі); ГРИ́ЩЕ, І́ГРИЩЕ (перев. для ігор). По всьому саду назбудували гульбищ, печер, халабуд і усяких панських витребеньок (О. Стороженко); - Я мерщій вирвалась від неї і чимдуж помчалася своїх на гулянці доганяти (Панас Мирний); Де збіжаться дівчата на вулиці або на могилі пустують, - Орлиха тут і вродилась, прислухається, придивляється (Марко Вовчок); На одшибі од села було ігрище, челядь гомоніла, співала, сміялася.. Що то за гуляння на тім грищі було превеселе! (Марко Вовчок).
ГУ́ЛЯ́НКА (проведення часу з розвагами, танцями), ЗАБА́ВА, ГУЛЯ́ННЯ, ГРИ́ЩЕперев. у мн., ГУ́ЛЬБИЩЕрозм., ГУЛЬБА́розм., ГУЛЬНЯ́розм., ПОГУЛЯ́ННЯрозм., ПОГУЛЯ́НКАрозм., ГУ́ЛІрозм., ГУ́ЛЬКИрозм., І́ГРИЩЕзаст.; МУЗИ́КИ (у супроводі музик); ВУ́ЛИЦЯзаст. (молодіжні розваги в селі). Грала музика, скликала молодь на гулянку (О. Копиленко); На луках зарані збиралася хіба ж така забава! Та коли ж і відпочити молоді, як не в святковий день? (С. Чорнобривець). - Матимеш час, то виходь до річки на гуляння (А. Шиян); Не ходила на грища, на вечорниці, як і побільшала, бо парубки сміялись з рябої Оксани (Л. Яновська); [Терень:] У чому річ? Що за гульбище? [Прядка:] Та от лекції немає, ну, народ.. розважається (І. Микитенко); Скоро лише гульба розпочалася, пересунувся він незамітно до Докії (О. Кобилянська); Дівчата й парубій повіялись десь на гульню (Грицько Григоренко); У неділю одпросилась якось у батька на погуляння (Марко Вовчок); Петрусь за шапку да і гайда на вечорниці, на погулянки (Ганна Барвінок); Вербівська молодь у літні святкові дні навіть під час жнив збиралась на гулі коло ставу (А. Іщук); Коби борше до неділі, підемо на гульки (коломийка); За мною Хлопці на ігрищах ходять юрбою (Я. Щоголів); Якби мені Черевики, То пішла б я на музики (Т. Шевченко); Я ще на припічку кашу їла та гусенята пасла, а вона вже ганяла по вулицях та по досвітках за хлопцями (І. Нечуй-Левицький). - Пор. вечорни́ці.