ДОМО́ВИТИСЯз ким (у попередніх розмовах, переговорах досягти певної згоди, вирішити щось), УМО́ВИТИСЯ[ВМО́ВИТИСЯ], ЗМО́ВИТИСЯ, ДОМО́ВИТИкого, що, ДОГОВОРИ́ТИСЯ, ЗГОВОРИ́ТИСЯ, ПОГО́ДИТИСЯ, ЗГО́ДИТИСЯрідше, ЗЛА́ДИТИСЯрозм., ПОЛАДНА́ТИСЯрозм., ПОГО́ДИТИщо, розм., НАМО́ВИТИСЯрозм., УРА́ДИТИ[ВРА́ДИТИ]з ким, кого, розм., УРА́ДИТИСЯ[ВРА́ДИТИСЯ]розм., ЗРА́ДИТИСЯрозм., ЗБАЛА́КАТИСЯрозм., ПОЄДНА́ТИСЯзаст., ПОЄДНА́ТИкого, заст., ПОРАХУВА́ТИСЯдіал., НАРА́ДИТИСЯдіал., ПРИГОВОРИ́ТИкого, діал.; ЗІЙТИ́СЯучому, начому (досягти взаємодомовленості). - Недок.: домовля́тися, умовля́тися[вмовля́тися], змовля́тися, домовля́ти, догово́рюватися[договоря́тися], згово́рюватися, пого́джуватися, зго́джуватися, пого́джувати, намовля́тися, єдна́ти, нара́джуватися, схо́дитися. - Якось за чаркою змовилися мої старі з насмішкуватими Сердюками породичатися. Слово за словом, і навіть за придане домовились (М. Стельмах); - Ми з Тайжаном умовилися на завтра їхати в міжгір’я по беркутів (З. Тулуб); - Мамі земля спати не дає. Побігли коня домовляти на весну (О. Гончар); - Ми поставлені в такі непримиренні позиції, при яких взагалі неможливо договоритися (І. Багряний); - Треба наймити маляра, аби вималював порядно. Отже, ..я знайду маляра, зговорюся... (Г. Хоткевич); Вже якось з кондуктором погодимось, -- знайдемо нелегальні способи, поїдемо і без білета (А. Кримський); Найма [чоловік] робітників ліс рубати. Згодились з ним брати за невеличку плату, бо самі шукали тієї роботи (О. Стороженко); Христя тієї гадки: не слід поспішати, - як зладяться, як змовляться всі дівчата, тоді треба бастувати (К. Гордієнко); [Герцик:] Замкнути друзяку, а доки проспиться, треба поладнатись з полковником (М. Кропивницький); - Ти пропонуєш заарештувати Басову. - Так, я прийшов це погодити (В. Собко); - Намовились між себе, щоб уже всіма голосами Сомка обрати (П. Куліш); Порадились, порадились і урадили послухати пана. Що то дурні! (І. Франко); Був один ксьондз і дяк; але що були дуже убогі, не мали на утримання свого життя і урадилися, щоби якесь чудо сотворити (збірник "Україна сміється"); Зрадились, щоб піти до попа (Словник Б. Грінченка); Постановили скликати сход, були із Ліщинівки посланці - збалакались, що сход відбудеться (А. Головко); Гей я сміху раз набрався, Як узяв та поєднався Черевички пані шити: Ось попробуй їй вгодити! (Я. Щоголів); Не так страшно женитися, як попа єднати (прислів’я); Вони, ще збираючись на пастівник, порахувалися одну [тараньку] з’їсти у обід, другу за полуднем (Панас Мирний); Всі співали так, немов зарані нарадились когось передражнювати (С. Васильченко); - Молодим дуже приговорив я тебе служити в мене і обіщався, коли будеш мені вірою і чесно служити, не зоставити тебе і наградити (Г. Квітка-Основ’яненко); - Як у ціні зійдемось, то й купимо [хату] (М. Зарудний).

ЄДНА́ТИ (бути, ставати основою, причиною для близьких стосунків між ким-небудь),ЗБЛИЖА́ТИ[ЗБЛИ́ЖУВАТИ], ОБ’Є́ДНУВАТИ, З’Є́ДНУВАТИ, ПОЄ́ДНУВАТИ, ПОВ’Я́ЗУВАТИ, ЗВ’Я́ЗУВАТИ, ЗРІ́ДНЮВАТИ, РІДНИ́ТИ, СПОЛУЧА́ТИ, ЛУЧИ́ТИдіал.;ЗГУРТО́ВУВАТИпідсил. (перев. про багатьох). - Док.: поєдна́ти, збли́зити, об’єдна́ти, з’єдна́ти, пов’яза́ти, зв’яза́ти, зрідни́ти, порідни́ти, сполучи́ти, породича́ти, згуртува́ти. Усіх тих родичів, що ще вчора розбивали один одному голови у сварці за воду, єднало тепер почуття образи (М. Коцюбинський); Мрії зріднили їх, а спільні мандри з отарою в безлюднім присивашськім степу ще більше зблизили, здружили (О. Гончар); Ідеї демократії об’єднують народи світу; На полі зібралося кілька любечан, людей одного роду, що хоч і пішли з рідного гнізда, але мали те, що з’єднувало їх і ріднило, землю (С. Скляренко); Тільки оте тепло, що поєднувало їх серця і примушувало пульс битись в один ритм, кудись поділось з його руки (Ірина Вільде); Мишуга був першим і неперевершеним виконавцем багатьох пісень Лисенка, з яким його пов’язувала щира дружба (з журналу); Яремченко зразу відчув у стосунках цієї групи жінок злагодженість і внутрішню силу,яка зв’язувала їх в одну сім’ю (Д. Бедзик); Щира й правдива приязнь нас сполучала обох (М. Зеров); Дружба з юних літ лучила їх міцна (М. Рильський); Ходить пісня поміж працюючих людей, згуртовує їх, ріднить, веселить їм серце (П. Колесник). - Пор. здружи́ти, 1. згурто́вувати.

ЗАРУЧА́ТИ (оголошувати кого-небудь нареченою і нареченим), ОБРУЧА́ТИ, ЗМОВЛЯ́ТИзаст. (справляти заручини); ЄДНА́ТИзаст. (домовлятися з кимось про одруження дітей і взагалі кого-небудь). - Док.: заручи́ти, обручи́ти, змо́вити, поєдна́ти. Послали сватів, побрали рушники, заручили молодих (Марко Вовчок); Зараз і змовили за хорошого чоловіка, за багатого одинця (Ганна Барвінок); Надивлялась [мати], любувалась Княжною своєю... І жениха їй єднала, І раділа з нею (Т. Шевченко). - Пор. одружи́ти.

ЗГУРТО́ВУВАТИ (створюючи між ким-, чим-небудь міцний зв’язок, єдність, зливати в одне ціле на основі спільності поглядів, інтересів, переконань), ГУРТУВА́ТИ, ОРГАНІЗО́ВУВАТИ, ОБ’Є́ДНУВАТИ, ЄДНА́ТИ, З’Є́ДНУВАТИ, ПОЄ́ДНУВАТИ, ЗЛЮТО́ВУВАТИпідсил.,СПА́ЮВАТИпідсил., ЦЕМЕНТУВА́ТИпідсил., ЗЦЕМЕНТО́ВУВАТИпідсил., КОНСОЛІДУВА́ТИкнижн. - Док.: згуртува́ти, організува́ти, об’єдна́ти, з’єдна́ти, поєдна́ти, злютува́ти, спая́ти, зцементува́ти, консолідува́ти. Світлана Остапівна згуртувала районну молодь так, що любо було глянути (Ю. Яновський); Їде Килигей знайомими місцями, де промайнула молодість, де гуртував повстанців супроти Антанти (О. Гончар); Скільки відважних сердець об’єднували вони, вели за собою непроглядної ночі фашистської навали..! (Ю. Яновський); Що людині треба? Пісню треба, що єднає Землю, душу, небо (А. Крижанівський); Сьогодні ви з’єднали свої серця на віки вічні (В. Кучер); Білютін зумів злютувати бійців і командирів своєї частини в боєздатний колектив (І. Ле); Одна мета спаяла нас (В. Сосюра); І хто ряди цементував Без клятви, без уставу? (Т. Масенко); Слід консолідувати всі прогресивні сили, щоб вивести країну з тієї ситуації, в якій вона опинилась (з газети). - Пор. 1. єдна́ти.

ЗДРУЖИ́ТИ (зблизити, зробити друзями), ПОДРУЖИ́ТИ, ПОБРАТА́ТИпідсил.,ЗБРАТА́ТИпідсил.,ПОРІДНИ́ТИ підсил. - Недок.: здру́жувати, брата́ти, рідни́ти. Спільна робота в "Червоних зорях" ще більше здружила хлопців (О. Гуреїв); Обнялись вони на пероні, чужі люди, що їх подружили між собою окопи і фронт (А. Шиян); Доля звела їх, молодих партизанів, подружила і навік побратала (М. Чабанівський); На березі журливеє віття Нагадає тобі лихоліття, Нагада тобі тугу пекучу, Що збратала обох нас колись (Леся Українка). - Пор. 1. єдна́ти.

З’Є́ДНУВАТИ (об’єднувати одну з одною якимсь способом окремі частини - деталі, кінці і т. ін.), СПОЛУЧА́ТИ, СПОЛУ́ЧУВАТИрідше,ЄДНА́ТИ, ЗЛУЧА́ТИрідко;СХО́ПЛЮВАТИ, ПРИХО́ПЛЮВАТИ (перев. швидко або тимчасово); ЗЧІ́ПЛЮВАТИ, ЗЧЛЕНО́ВУВАТИтехн. (деталі, секції і т. ін.); ЗРО́ЩУВАТИ, ЗЛЮТО́ВУВАТИ (перев. зварюванням); ЗВО́ДИТИ, ЗМИКА́ТИ, СТУЛЯ́ТИ, СТУ́ЛЮВАТИ, ТУЛИ́ТИ (кінці чого-небудь); СКРІ́ПЛЮВАТИ, СКРІПЛЯ́ТИ, КРІПИ́ТИтехн. (закріплюючи чимось). - Док.: з’єдна́ти, сполучи́ти, злучи́ти, схопи́ти, прихопи́ти, зчепи́ти, зчленува́ти, зрости́ти, злютува́ти, звести́, зімкну́ти, стули́ти, скріпи́ти. З’єднавши [кінці кабеля], пускається назад.. Він почуває задоволення від того, що полагодив кабель (О. Гончар); Амфіон.. умощує те каміння, сполучує його і виводить мур (Леся Українка); Кінці хреста злучає широкий обід (М. Коцюбинський); Схопив на живу нитку (М. Номис); Ми заходилися її [котушку кабелю] перемотувати, уважно вишукуючи пошкодження і зрощуючи кінці (Н. Тихий); Вони приганяють і скріплюють останні кругляки (М. Стельмах).

УМОВЛЯ́ТИ[ВМОВЛЯ́ТИ] (впливати словами, просити згодитися на що-небудь), ПЕРЕКО́НУВАТИ, НАМОВЛЯ́ТИдо чого, на що, з інфін. і без додатка,СХИЛЯ́ТИдо чого,УГОВО́РЮВАТИ[ВГОВО́РЮВАТИ]розм.,УГОВОРЯ́ТИ[ВГОВОРЯ́ТИ]розм. рідше,АГІТУВА́ТИрозм.,ОБРОБЛЯ́ТИрозм.,ЄДНА́ТИзаст.;УСОВІЩА́ТИ[ВСОВІЩА́ТИ], УГО́ВКУВАТИ[ВГО́ВКУВАТИ]розм.,УГО́ВТУВАТИ[ВГО́ВТУВАТИ], УРЕЗО́НЮВАТИрозм.,УЛА́МУВАТИрозм.,ОБЛА́МУВАТИрідше,УГРУЩА́ТИ[ВГРУЩА́ТИ]діал. (з докорами, пересилюючи опір); УЛЕ́ЩУВАТИ[ВЛЕ́ЩУВАТИ], УЛЕЩА́ТИ[ВЛЕЩА́ТИ], ЗМА́НЮВАТИ (з лестощами, обіцянками). - Док.: умо́вити[вмовити], перекона́ти, намо́вити, схили́ти, уговори́ти[вговори́ти], загітува́ти, оброби́ти, уго́вкати[вговкати], уго́втати[вго́втати], урезо́нити, улама́ти, облама́ти, улести́ти[влестити], змани́ти. Старости робили своє діло; вони умовляли, уговорювали.. стару Сикліту Британову віддавати дочку за Василя Мітлу (Грицько Григоренко); Насилу Проценко умовив Христю увійти до нього в хату (Панас Мирний); - Під школу нам згодиться палац, - завзято переконував хліборобів Олександр Палійчук (М. Стельмах); - Намовляйте до повстання старого й малого (І. Нечуй-Левицький); Як стара не вговоряла Катрю, не послухала дівчина (Марко Вовчок); - Та як він скаже, коли не знає? - уговкували Анну жінки (І. Франко); - Вона кого хочеш уговтає, - засміялася Христя (В. Кучер); Навіть коли батько або мати урезонюють її, вона здатна таке бовкнути, від чого немов кістка стає тобі поперек горла (Ю. Шовкопляс); Уламати старого Зубківського було нелегко (П. Панч); Отож як перед Спасом я був у вас і стали ви мене вгрущати, щоб не сумував, загомоніли до мене ласкаво (Ганна Барвінок). - Пор. блага́ти.