ясуватися 1 значення
-1-
дієслово недоконаного і доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | ясува́тися, ясува́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ясу́ймося, ясу́ймось | |
| 2 особа | ясу́йся, ясу́йсь | ясу́йтеся, ясу́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ясува́тимуся, ясува́тимусь | ясува́тимемося, ясува́тимемось, ясува́тимемся |
| 2 особа | ясува́тимешся | ясува́тиметеся, ясува́тиметесь |
| 3 особа | ясува́тиметься | ясува́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС | ||
| 1 особа | ясу́юся, ясу́юсь | ясу́ємося, ясу́ємось, ясу́ємся |
| 2 особа | ясу́єшся | ясу́єтеся, ясу́єтесь |
| 3 особа | ясу́ється | ясу́ються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| ясу́ючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | ясува́вся, ясува́всь | ясува́лися, ясува́лись |
| жін. р. | ясува́лася, ясува́лась | |
| сер. р. | ясува́лося, ясува́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| ясува́вшись | ||