ясуватися 1 значення
-1-
дієслово недоконаного і доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | ясува́тися, ясува́тись | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | ясу́ймося, ясу́ймось | |
2 особа | ясу́йся, ясу́йсь | ясу́йтеся, ясу́йтесь |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | ясува́тимуся, ясува́тимусь | ясува́тимемося, ясува́тимемось, ясува́тимемся |
2 особа | ясува́тимешся | ясува́тиметеся, ясува́тиметесь |
3 особа | ясува́тиметься | ясува́тимуться |
ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС | ||
1 особа | ясу́юся, ясу́юсь | ясу́ємося, ясу́ємось, ясу́ємся |
2 особа | ясу́єшся | ясу́єтеся, ясу́єтесь |
3 особа | ясу́ється | ясу́ються |
Активний дієприкметник | ||
Дієприслівник | ||
ясу́ючись | ||
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол. р. | ясува́вся, ясува́всь | ясува́лися, ясува́лись |
жін. р. | ясува́лася, ясува́лась | |
сер. р. | ясува́лося, ясува́лось | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
ясува́вшись |