-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | ясні́шати |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | ясні́шаймо |
2 особа | ясні́шай | ясні́шайте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | ясні́шатиму | ясні́шатимемо, ясні́шатимем |
2 особа | ясні́шатимеш | ясні́шатимете |
3 особа | ясні́шатиме | ясні́шатимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | ясні́шаю | ясні́шаємо, ясні́шаєм |
2 особа | ясні́шаєш | ясні́шаєте |
3 особа | ясні́шає | ясні́шають |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
ясні́шаючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | ясні́шав | ясні́шали |
жін. р. | ясні́шала |
сер. р. | ясні́шало |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
ясні́шавши |
Словник синонімів
ВИЯ́СНЮВАТИСЯ (про небо, обрій - ставати ясним, безхмарним або малохмарним; про сонце, місяць, зорі - виходити з-за хмар, туману тощо або ставати яснішим, світлішим), ВИЯСНЯ́ТИСЯ, ПРОЯ́СНЮВАТИСЯ, ПРОЯСНЯ́ТИСЯ, ПРОСВІ́ТЛЮВАТИСЯ, СВІТЛІ́ТИ, СВІТЛІ́ШАТИ, ЯСНІ́ТИ, ЯСНІ́ШАТИ (про небо, обрій). - Док.: ви́яснитися, проясни́тися, просвітли́тися, посвітлі́ти, просвітлі́ти, проясні́ти. Тим часом згодом буря впала.. Небо вияснилось (І. Нечуй-Левицький); Крізь напоєне вологою повітря вияснялося туманкувате сонце (К. Гордієнко); Прояснилось небо, сяючи міріадами зірок (А. Шиян); Під місяцем, то темніючи, то просвітлюючись, рухалися хмари (М. Стельмах); Небо починало світліти (С. Чорнобривець); Наближається ранок.. Світлішає край неба (В. Собко); Край неба на сході почав ясніти (І. Нечуй-Левицький); Небо все яснішає, з-за видноколу показується повний місяць (Леся Українка).