БАРВИ́СТИЙ (насичений різними яскравими барвами), БА́РВНИЙрідше,КОЛЬОРИ́СТИЙрозм., КВІТЧА́СТИЙпоет.,ПИ́ШНИЙпідсил.,ПИШНОБА́РВНИЙпідсил. поет.,РОЗЦВІ́ЧЕНИЙпідсил.Ліс стояв різнокольоровий, барвистий (О. Іваненко); Коли процесія вступила врешті в село, всі пласкі покрівлі вкрились барвними масами жінок та дітей і виглядали, як сади Семіраміди (М. Коцюбинський); Ходить він [Яків] паничем, розчісує кучері на потилицю, в’яже до сорочки кольористі краватки (С. Васильченко); З-за рогу квітчастим гуртом виткнулися дівчата (І. Кириленко); Небо над морем стало сизе, й на тому сизому небі заблищала пишна веселка (І. Нечуй-Левицький). Літній день вставав у всій своїй красі й пишноті, озвучений і розцвічений (О. Гуреїв). - Пор. різноба́рвний, 1. яскра́вий.

БАРВИ́СТИЙ (про мову, стиль - багатий, різноманітний), МАЛЬОВНИ́ЧИЙ, ЖИВОПИ́СНИЙрідше.Дружина його розповідала такою барвистою мовою, яка нагадала мені мережані сторінки Ганни Барвінок та Марка Вовчка (М. Рильський); Веселка, якою поет не раз милувався, кинула свій відсвіт на його рядки. Вірш його завжди був мальовничий, барвистий (Ю. Мартич). - Пор. 3. яскра́вий.

БЛИСКУ́ЧИЙ (який дає блиск, блищить); БЛИСКОТЛИ́ВИЙ (який часто або постійно блискає); СЯ́ЮЧИЙ, СІЯ́ЮЧИЙпоет.,СЯ́ЙНИЙпоет.,ОСЯ́ЙНИ́Йпоет.,СЯЙЛИ́ВИЙпоет. (який блищить, відбиваючи світло; про очі - який блищить, світиться від радості, вдоволення і т. ін.); ІСКРИ́СТИЙ, ІСКРОМЕ́ТНИЙпоет.,ЗІРЧА́СТИЙпоет., ЗІРЧА́ТИЙрідше (який сяє іскрами); ЗО́РЯНИЙпоет., ЗІРКА́ТИЙрозм. (про очі); ПРОМЕНИ́СТИЙ[ПРОМЕНЯ́СТИЙ], ПРОМІ́ННИЙ, ПРОМІНЯ́СТИЙрозм., РОЗПРОМІ́НЕНИЙпідсил.Я́СНИ́Йпоет. (пройнятий світлом). Чорні, як терен, блискучі очі миготіли, аж бігали, неначе живе срібло (І. Нечуй-Левицький); Мед був густий, прозорий, зверху ніби посипаний блискотливими піщинками цукру, і весь сонячно світився (О. Донченко); По самому дну урочища блискоче вода, зайшовши із штучного моря й створивши тут, у колись похмурім яру, тихий сяючий затон (О. Гончар); Поблід від жалю ясний Серафим І тихо знявся мовчазний угору, Закривши вид крилом сіяючим своїм (Леся Українка); Черниш повернувся до сусіда обличчям. Великі, іскристі, як вугіль, очі нерухомо світились на нього з-під краю шинелі, якою вони були вкриті обидва (О. Гончар); І хлопчик, мружачись на іскрометний морський простір, сидить на камені (О. Донченко); Хрусткий вечірній холодок - Як серця перша охолода. І ще осіннього болота Зірчастий не засклив льодок (М. Рильський); Гордий промінь в тієї зорі, Та в нім туга палає огниста, І сіяє та зірка вгорі, Мов велика сльоза промениста (Леся Українка); В ці хвилини все здавалося йому прекрасним: стиснуті бліді губи, пошерхле від вітру довгасте обличчя, ..і променясті сірі очі (С. Журахович). - Пор. 2. яскра́вий.

ВИРА́ЗНИЙ (легкий для сприймання, розуміння), ЧІТКИ́Й, РОЗБІ́РЛИВИЙ, ВИРАЗИ́СТИЙ, ЯСКРА́ВИЙ, Я́СНИ́Й, РЕЛЬЄ́ФНИЙ. Дорослі ніколи не хотіли відповідати прямо й намагалися уникнути виразної відповіді (Ю. Смолич); І вслухався [Синявін] у доччину розмову. Незнайомий голос і чітка.. вимова чужої людини (І. Ле); Розбірливе письмо; - Тето Калино,.. ви не спите? - спитала нараз із печі Докія виразистим шепотом (О. Кобилянська); Автор [П. Куліш].. створив яскраві образи позитивних персонажів (з журналу); [Професор:] Думав, що ясні ідеї і сильні чуття можна висловити ясними словами (І. Франко); Напрочуд рельєфні [у творах Гончара] портрети Глухенького, Гаркуші, Зої (з науково-популярної літератури).

ВИРА́ЗНИЙ (різко, чітко означений, який впадає у вічі), ЯСКРА́ВИЙ, ОКРЕ́СЛЕНИЙрідше.Бичковський зареготався. Рівні білі зуби його блиснули з-під червоних виразних уст (І. Нечуй-Левицький); Де бачив я ці очі мрійні, Оце чоло, високе й чисте, Уста яскраві, енергійні, Що будять почуття двоїсте Пошани й пристрасті (І. Муратов); Все в ній змінилося - і стан, позначений м’якою граціозною жіночістю, і задумане.. обличчя, і красиво окреслений рот (С. Журахович).

ЕФЕ́КТНИЙ (про зовнішність, людину - який звертає на себе увагу, який впадає в очі), ЯСКРА́ВИЙ, СЛІПУ́ЧИЙ, БЛИСКУ́ЧИЙ. Матрос Карпо.. закохався у вдову. Багато енергії, неприємностей, нещастя коштувала йому ця молода, ефектна вдова (Ю. Яновський); Він сказав їй комплімент: - Але ж ви зовсім сформована! Дівчина такої яскравої вроди... Я вас там, на фермі, одразу запримітив (О. Гончар); Ернестіна Коельо, вже не молода, але все ще з слідами сліпучої краси (Ю. Бедзик); Поміж лицарів блискучих, поміж дам препишно вбраних королівна йде поволі у буденних чорних шатах (Леся Українка).

ЯСКРА́ВИЙ (який виділяється свіжістю, ясністю тону, інтенсивністю свого забарвлення), ПАЛКИ́Й, ПАЛАХКИ́Й, СОКОВИ́ТИЙ, ГУСТИ́Й, ВЕСЕ́ЛИЙрідко,ІНТЕНСИ́ВНИЙрідше,РЯСНИ́Йрозм.;ВОГНЕ́ННИЙ, ВОГНИ́СТИЙ, ВОГНЯНИ́Й, Я́РИЙ (кольором подібний до вогню). З шиї на розхристані чорні груди звисало важке глиняне намисто різних яскравих кольорів (Леся Українка); В гаю далекім, в гущавині пишній, Квіти гранати палкі розцвітають (Леся Українка); На захід сонця - зелене небо: луки віддають свої соковиті барви (К. Гордієнко); Плитки густого рум’янцю на Чернишевих щоках розпікаються, наче сонцем (О. Гончар); Під дубом на снігу горить вогонь - великий, веселий, тріскучий (С. Васильченко); Стіни господарчих приміщень у житловому будинку фарбують кольоровими глинами в яскраві, інтенсивні тони (з журналу); Процвітала рожа Супроти вікна, Запашна та гожа, Пишна та рясна! (П. Грабовський); Вона не злякалася жахів і пітьми, опівночі зірвала вогненну квітку папороті (А. М’ястківський); Варвара побачила там Марію, що зривала колючі гілки дикої троянди з вогнистими плодами (В. Кучер); Пелюстки вогняного шовку навкруги ордена.. вабили незвикле око (І. Ле); Буду хустку ярим шовком тобі вишивати (М. Рильський). - Пор. 1. барви́стий, 1. блиску́чий.

ЯСКРА́ВИЙ (який випромінює сильне світло), Я́СНИЙ, БЛИСКУ́ЧИЙ, СЛІПУ́ЧИЙпідсил., СВІ́ТЛИЙ, ПЛОМЕНИ́СТИЙ, ПОЛУМ’Я́НИЙ, СЯ́ЮЧИЙ, СЯЙЛИ́ВИЙ, СЯ́ЙНИЙ поет., Я́РИЙ, ЯРКИ́Йрозм. рідко.Двері рипнули на іржавих завісах, яскравий жмут сонячного проміння вдерся до комірчини (О. Донченко); Ой місяцю ясний, не крийся за хмари (Д. Луценко); Сиділа Маруся край віконця й дивилася на зорі блискучі, на небо прозоре (Марко Вовчок); Спалахують сліпучі вогні електрозварювання (Остап Вишня); Що вони росли та виростали, то вони пильніш поглядали [на шлях]. І раненько-ранком при світлому сонечку, і пізненько ввечері при зореньках іскристих (Марко Вовчок); Як вона прокинулася, пломенистий промінь задав їй світом у вічі несподівано (Марко Вовчок); Над містом сходило обмите полум’яне сонце (О. Донченко); Обидві вони молилися до зорі ранкової, до сонця багряного, що викочувалося з-за обрію, чисте, умите, сяюче (А. Шиян); Він підвів голову, і йому в око впала сяйлива, синювата зоря (Н. Рибак); На майдані Сяйні огнища горять (Я. Щоголів); Іскра тліла в попелі важкім і ятрилась, мов незагойна рана, все не могла ожить в огні яркім (Леся Українка). - Пор. 1. блиску́чий.

ЯСКРА́ВИЙ (який відзначається своєю експресивністю, влучністю, дотепністю - про гумор, дотеп, сміх і т. ін.), ІСКРОМЕ́ТНИЙ, ІСКРИ́СТИЙ, СОКОВИ́ТИЙ, ЯСКРИ́СТИЙрозм.Яскравий гумор; Природно й невимушено іскрився в усіх його [О. Корнійчука] творах соковитий, барвистий народний гумор (із науково-популярної літератури); Остапа Вишню по праву називають.. учителем і наставником цілої плеяди молодих митців іскрометного й дотепного слова (з журналу); Чорні очі його по-хлоп’ячому сміялися іскристим гарячим сміхом (О. Гончар); Ніби тріснула в повітрі ракета і розсипалася серед нічної задуманої тиші яскристим,.. радісним сміхом (С. Васильченко). - Пор. 2. барви́стий.

Я́СНИ́Й (нічим не затьмарений, не покритий мороком), СВІ́ТЛИЙ, ЯСКРА́ВИЙ, ПРОЗО́РИЙ, БЕЗХМА́РНИЙ, НЕЗАТЬМА́РЕНИЙ, НЕПОТЬМА́РЕНИЙ, ЧИ́СТИЙ (також про небо). Даль ясна, і в голубому небі спокій (В. Сосюра); Ось вони вже його [жайворонка] помітили у світлій ясній високості (О. Гончар); Яскрава далечінь; Приносять їх [берізки] в ніч на Перше травня, в ту пору, коли природа повна щебету і гомону, коли далина така близька і прозора (І. Чендей); День був чудовий, небо прозоре й безхмарне (З. Тулуб); Незатьмарена блакить; Небеса твої чисті і ясні, Непотьмарені далі твої (М. Гірник); В очах у неї видно було непотьмарений розум (О. Гончар).

Я́СНИ́Й (про день, місяць, пору дня, року - в період якого світить сонце), СО́НЯЧНИЙ, ПОГІ́ДНИЙ, ПОГІ́ДЛИВИЙ, ПОГО́ЖИЙ, СВІ́ТЛИЙ, ПРОЗО́РИЙ, ЯСКРА́ВИЙ, СЯ́ЙНИЙпоет., РОЖЕ́ВИЙпоет., ПРОМЕНИ́СТИЙ, ПРОМЕНЯ́СТИЙ[ПРОМІНЯ́СТИЙрідше]. Ранок був ясний, погожий, не дуже душний (І. Нечуй-Левицький); День випав погожий, сонячний (Панас Мирний); Якщо в погідну пору вийти на берег [моря], може здатися, що дійшов до краю світу (З. Мороз); Надійшли погідливі дні, закипіла робота (Мирослав Ірчан); Церкви Божі в кришталеві дні погожі молоділи та біліли на майданах (Т. Осьмачка); А день був такий світлий, такий чистий (Григорій Тютюнник); Я люблю прозору синю осінь (Н. Забіла); На Везувій і на Капрі не варт було.. їхати в такий не досить яскравий день (Леся Українка); Ти, як сонце, душу Мені освітила, Так, як ранок сяйний, Розігнала тугу (М. Костомаров); У сяйві рожевого ранку пишаються сади в білому буйному цвіті (С. Васильченко); Йде весна, весела, промениста (М. Гірник); Променястий ранок.