ГУ́РКІТ (протяжні, розкотисті звуки від ударів, падіння тощо), ГУРКОТА́ННЯ, ГУРКОТІ́ННЯ, ГРІМ, ГРИМОТА́ННЯ, ГРИМОТІ́ННЯ, ГРЮ́КІТ, ГРЮ́КАННЯ, ГУ́РКАННЯ, ГРЮКОТІ́ННЯ, ГРЮКАНИ́НАрозм., ЯСА́заст.; ВИ́ГРІМ, ГУРКОТНЯ́розм., ГУРКОТНЕ́ЧАрозм., ГУРКО́ТНЯВАрозм. (дуже сильний); РОКОТА́ННЯ, РОКОТІ́ННЯ, РО́КІТ (монотонний). Долина розмірений гул вулиці, гуркіт лебідки, торохтіння транспортера на будівництві (О. Донченко); Впоспішнім гуркотанні коліс чулась тривога (М. Коцюбинський); Всі мусили говорити голосно, щоб перекричати гуркотіння скатів (О. Гуреїв); Чути грім віддаленого бою (В. Собко); Далеко в лісі їхав віз, і його гримотіння луною розстилалося між деревами (Г. Хоткевич); Місто! Гамір, грюкіт, гуркотнява (П. Загребельний); Чути було якесь ритмічне грюкання та глухий гук, що скидався на шум недалекого урагану (С. Васильченко); Він.. вчув дальнє гуркання ворожої гармати (О. Ільченко); Грюкотіння вже котилося вулицею села (М. Томчаній); Я в серці, друзі, пронесу Гармат важких страшну ясу (А. Малишко); І ревіння моторів, і трахкання зеніток, і вигрім могутнього вибуху - все було неймовірним (О. Гончар); Гуркотня гармат.. гнала їх усіх у рятівне підпіччя (І. Ле); Ночами на трасі гуркотнеча моторів помітно вщухала (В. Логвиненко); Хвилі б’ються об берег з ритмічним рокотанням (Т. Масенко); Часом чути було рокотіння великокаліберних кулеметів (О. Довженко); Гуркіт підвід, рокіт моторів, іржання коней - все ставало зараз помітно лункішим, ніж вдень (О. Гончар). - Пор. гуді́ння, торохті́ння, 1. шум.

ДАНИ́НА (найдавніша форма оподаткування населення), ДАНЬ, ЯСА́заст.; ОРДИ́НЩИНА (податок, який збирала орда на завойованих нею землях); ЯСА́К (податок, який платили в Московській Русі й царській Росії народи Поволжя і Сибіру). Князеві належить данина для прокорму дружин і челяді, для виплати Києву й утримання княжого двору (П. Загребельний); Колись був у Києві князь-лицар і був коло Києва змій, і щороку посилали йому дань: давали або молодого парубка, або дівчину (казка).

СВІ́ТЛО (промениста енергія, що випромінюється яким-небудь тілом), ОСВІ́ТЛЕННЯ, СЯ́ЙВО, СВІТрозм., ОСЯ́ННЯзаст.,ЯСА́ заст., поет.,ПО́СВІТ діал.,ПО́СВІТА діал.,ЛЮМІНЕСЦЕ́НЦІЯ спец. (холодне світіння певних тіл чи речовин); ПІВСВІ́ТЛО (слабке тьмяне світіння, освітлення). Одчиняються двері, і смуга світла падає на Руфіна і Люція (Леся Українка); Побачив двох людей, що при слабому освітленні ліхтарні порались біля косарки (Мирослав Ірчан); Тихий світ лився через зелені та жовті шибки довгих та узьких готицьких вікон (І. Нечуй-Левицький); "Дивовижна краса!" Справді неба грайлива яса, Мов дівоче убрання святкове (П. Воронько).