ЗЛІСТЬ (почуття сильної недоброзичливості, ворожнечі до кого-небудь), ЗЛО́БА́, ОЗЛО́БЛЕНІСТЬ, ЖОВЧ, ЛЮТЬпідсил.,РОЗЛЮ́ЧЕНІСТЬпідсил.,ЛЮ́ТОЩІмн., підсил.,ШАЛпідсил.,ШАЛЕ́НСТВОпідсил.,ШАЛЬГА́діал.,ЗАВЗЯ́ТОКдіал.,ЗАЇ́ЛІСТЬдіал.,Я́РІСТЬрідше,ЯРрідко. І батьківська несправедливість закладає злість і ненависть в дитяче серце (М. Коцюбинський); - Не злобою все має жити на світі! (М. Стельмах); Маси врангелівської кінноти.. з озлобленістю і впертістю приречених рвались з півночі до кримських перешийків (О. Гончар); Він ішов, весь переповнений люттю, котру не було на що вилити (Г. Хоткевич); Її тиха мова гасила його лютощі (Панас Мирний); Не хотіла [Ганя] сперечатися з ним.. На упір не багато з ним вдіє, хіба доведе його до завзятку. А такого не бажала собі (А. Крушельницький); Він оживився, очі його горіли і з уст щез вираз тупої заїлості (І. Франко). - Пор. 1. лють, непри́язнь.

ЛЮТЬ (почуття сильного обурення, роздратування, гніву), ЛЮ́ТІСТЬ, РОЗЛЮ́ЧЕНІСТЬ, РОЗЛЮТО́ВАНІСТЬ, ЛЮ́ТОЩІ, СКАЖЕ́НІСТЬ, ПА́СІЯдіал.,Я́РІСТЬрідше.На неї напала така лють, що сама себе не тямила (Лесь Мартович); [Агафія:] Відки у тебе така лютість на свою власну дитину? (І. Франко); Її тиха мова гасила його лютощі (Панас Мирний); Приносив [син] кождого півріччя чим раз, то гірше свідоцтво. При таких нагодах змінялись любов і пестощі вітця в скаженість (О. Кобилянська); Коли його хто чим-небудь подразнив, хоч би жартом, зараз попадав у таку ярість, що міг допуститися і найбільшого злочину (С. Ковалів). - Пор. гнів, 1. злість, несамови́тість.