язичити 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
[рідко]
Словник відмінків
| Інфінітив | язи́чити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | язи́чмо | |
| 2 особа | язи́ч | язи́чте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | язи́читиму | язи́читимемо, язи́читимем |
| 2 особа | язи́читимеш | язи́читимете |
| 3 особа | язи́читиме | язи́читимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | язи́чу | язи́чимо, язи́чим |
| 2 особа | язи́чиш | язи́чите |
| 3 особа | язи́чить | язи́чать |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| язи́чачи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | язи́чив | язи́чили |
| жін. р. | язи́чила | |
| сер. р. | язи́чило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| язи́чивши | ||