ОТРУ́ТА (речовина, здатна викликати отруєння), ТРУ́НОК, ТРУТИ́ЗНАфольк., ТРУ́ТАфольк., ТРУТИ́НА́фольк., ТРУТІ́ВКАфольк., ТРІ́ЙЛОдіал., ОТРУ́Ядіал., ОТРІ́Йдіал., ЯД, ЇДЬдіал.; ДАННЯ́етн. заст. (дана з напоєм або стравою). Між бурлаками почалася тривога: ..казали, що пани насипали зумисне в криниці отрути (І. Нечуй-Левицький); Що діється за муром неприступним? Які тортури вигадали ще? Кому у серце лізуть з трунком трупним? (П. Воронько); І трутизни я не маю, І труїти як - не знаю (Л. Первомайський); А синє вино з трутою було (Панас Мирний); Ой, хіба ж би я розуму не мала, А щоб я тобі трутини дала (П. Чубинський); Чи ти мене вчарувала, чи трутівки дала? (Словник Б. Грінченка); Броня думала собі смерть заподіяти й налагодила собі трійла з сірників (Лесь Мартович); Таке ж і Малині циганка казала, За двісті червоних отрою продала (Ю. Федькович); Й скорпіон Жить у світі бажає, А чи ж винен він тому, що їдь У хвості своєм має? (І. Франко); - Той відьмур, побачите, ще дання вам дасть! (А. Кримський).