ДІ́ЙСНІСТЬ (те, що насправді існує або існувало), РЕА́ЛЬНІСТЬ, ЖИТТЯ́, НАТУ́РА, Я́ВА[ЯВ], СУ́ЩЕкнижн.;ПРА́КТИКА (галузь застосування й перевірки вірогідності певних положень або висновків). Тіні розвіялися. Лишилася дійсність, життя (Н. Кобринська); Наметове місто, вибудоване раніш уявою Порфира Кульбаки, нарешті стало реальністю (О. Гончар); -- У тебе все в теорії. А в мене - все з натури, з практики (І. Багмут); І небо стало меншати мені. Нема безмежжя, довженого щирим дитячим оком. І нема довіри, що втрачене явою буде в сні (В. Стус); І стали явом давні наші сни (В. Бичко); Слова - лише знаки сущого, й не треба ховатися за словами, надавати їм більшого значення, ніж вони мають насправді (Є. Гуцало).

I. Я́ВА (частина акту, дії драматичного твору, в якій склад виконавців залишається незмінним), З’Я́ВАзаст.У четвертій яві ["По ревізії"] разом із кокетуватою Пріською ввалюється на сцену "чоловік", що опух від пияцтва (з науково-популярної літератури).