юстирований 1 значення

-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний юстиро́ваний юстиро́вана юстиро́ване юстиро́вані
родовий юстиро́ваного юстиро́ваної юстиро́ваного юстиро́ваних
давальний юстиро́ваному юстиро́ваній юстиро́ваному юстиро́ваним
знахідний юстиро́ваний юстиро́вану юстиро́ване юстиро́вані
орудний юстиро́ваним юстиро́ваною юстиро́ваним юстиро́ваними
місцевий на/у юстиро́ваному, юстиро́ванім на/у юстиро́ваній на/у юстиро́ваному, юстиро́ванім на/у юстиро́ваних