юртувати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
(хвилювати; збуджувати, викликати гнів, роздратування; бути в збудженому стані) [розм.]
Словник відмінків
Інфінітив | юртува́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | юрту́ймо | |
2 особа | юрту́й | юрту́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | юртува́тиму | юртува́тимемо, юртува́тимем |
2 особа | юртува́тимеш | юртува́тимете |
3 особа | юртува́тиме | юртува́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
1 особа | юрту́ю | юрту́ємо, юрту́єм |
2 особа | юрту́єш | юрту́єте |
3 особа | юрту́є | юрту́ють |
Активний дієприкметник | ||
Дієприслівник | ||
юрту́ючи | ||
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол. р. | юртува́в | юртува́ли |
жін. р. | юртува́ла | |
сер. р. | юртува́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
юртува́вши |