юртувати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
(хвилювати; збуджувати, викликати гнів, роздратування; бути в збудженому стані) [розм.]
Словник відмінків
| Інфінітив | юртува́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | юрту́ймо | |
| 2 особа | юрту́й | юрту́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | юртува́тиму | юртува́тимемо, юртува́тимем |
| 2 особа | юртува́тимеш | юртува́тимете |
| 3 особа | юртува́тиме | юртува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | юрту́ю | юрту́ємо, юрту́єм |
| 2 особа | юрту́єш | юрту́єте |
| 3 особа | юрту́є | юрту́ють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| юрту́ючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | юртува́в | юртува́ли |
| жін. р. | юртува́ла | |
| сер. р. | юртува́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| юртува́вши | ||