юртувати 1 значення

-1-
дієслово недоконаного виду
(хвилювати; збуджувати, викликати гнів, роздратування; бути в збудженому стані) [розм.]

Словник відмінків

Інфінітив юртува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   юрту́ймо
2 особа юрту́й юрту́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа юртува́тиму юртува́тимемо, юртува́тимем
2 особа юртува́тимеш юртува́тимете
3 особа юртува́тиме юртува́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа юрту́ю юрту́ємо, юрту́єм
2 особа юрту́єш юрту́єте
3 особа юрту́є юрту́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
юрту́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. юртува́в юртува́ли
жін. р. юртува́ла
сер. р. юртува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
юртува́вши