-1-
іменник чоловічого роду, істота

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний юри́ст юри́сти
родовий юри́ста юри́стів
давальний юри́стові, юри́сту юри́стам
знахідний юри́ста юри́стів
орудний юри́стом юри́стами
місцевий на/у юри́стові, юри́сті на/у юри́стах
кличний юри́сте юри́сти

Словник синонімів

ПРАВНИ́К (фахівець із правознавства, юридичних наук; практичний діяч у галузі права), ПРАВОЗНА́ВЕЦЬ, ЮРИ́СТ, ПРАВОВИ́Крозм.,ПРАВОВІ́Дзаст.,ЮРИ́СТАзаст. [Фауст:] У філософію я вник, До краю всіх наук дійшов - Уже я й лікар, і правник (переклад М. Лукаша); Правознавці мають глибше опрацьовувати актуальні проблеми державного і господарського управління (з газети); Не як юрист, а як людина, а ще точніше - як батько, він не повірив у злочинність дівчини (Л. Дмитерко); За розуміння космосу як загальнолюдської власності висловлюється переважна більшість правовиків (з журналу); - Хіба я не такий юриста, як він? Ну, він має вже посаду,.. так що ж з того? (Олена Пчілка).