-1-
іменник чоловічого роду, істота
Словник відмінків
| відмінок | однина | множина |
| називний | юри́ст | юри́сти |
| родовий | юри́ста | юри́стів |
| давальний | юри́стові, юри́сту | юри́стам |
| знахідний | юри́ста | юри́стів |
| орудний | юри́стом | юри́стами |
| місцевий | на/у юри́стові, юри́сті | на/у юри́стах |
| кличний | юри́сте | юри́сти |
Словник синонімів
ПРАВНИ́К (фахівець із правознавства, юридичних наук; практичний діяч у галузі права), ПРАВОЗНА́ВЕЦЬ, ЮРИ́СТ, ПРАВОВИ́К розм., ПРАВОВІ́Д заст., ЮРИ́СТА заст. [Фауст:] У філософію я вник, До краю всіх наук дійшов - Уже я й лікар, і правник (переклад М. Лукаша); Правознавці мають глибше опрацьовувати актуальні проблеми державного і господарського управління (з газети); Не як юрист, а як людина, а ще точніше - як батько, він не повірив у злочинність дівчини (Л. Дмитерко); За розуміння космосу як загальнолюдської власності висловлюється переважна більшість правовиків (з журналу); - Хіба я не такий юриста, як він? Ну, він має вже посаду,.. так що ж з того? (Олена Пчілка).