юний 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний ю́ний ю́на ю́не ю́ні
родовий ю́ного ю́ної ю́ного ю́них
давальний ю́ному ю́ній ю́ному ю́ним
знахідний ю́ний, ю́ного ю́ну ю́не ю́ні, ю́них
орудний ю́ним ю́ною ю́ним ю́ними
місцевий на/у ю́ному, ю́нім на/у ю́ній на/у ю́ному, ю́нім на/у ю́них

Словник синонімів

МОЛОДИ́Й (який має небагато років, не досяг зрілого віку - про людину, тварину), МО́ЛОДфольк.,МОЛОДИ́СТИЙрозм.,Я́РИЙрозм.;Ю́НИЙ (який має дуже мало років - про людину); БЕЗБОРО́ДИЙрозм.,БЕЗВУ́СИЙрозм. (ще не зміцнілий - про хлопця); ЖОВТОРО́ТИЙзневажл. (про підлітка). Задумався батько, тяжко зітхнувши, задумався й молодий Микола (І. Нечуй-Левицький); Стоїть явір над водою, на воду схилився, Молодкозак, молод козак, та вже й зажурився (пісня); Повідають звуки чисті, як із моря на зорі ось виходять молодисті тридцять три богатирі (П. Тичина); Я коза ярая (М. Номис); Яра пчілочка (Словник Б. Грінченка); У нас в десятому класі вчиться талановита юна письменниця (О. Донченко); Все виявилося не таким, як гадалось. Якісь безвусі юнаки, безбороді (О. Довженко); Віра мала значно більше жіночого досвіду, ніж Ліза.., а сестру ще недавно вважала жовторотим дівчиськом (М. Руденко).