I. БУДЬ-ЩО́ (немає значення, байдуже що), АБИ́ЩО, ХОЧ ЩО́розм.; ЩО ЗАВГО́ДНОрозм., ЩО ПОПА́ЛО[ЩО ПОПАДЕ́]розм., ЩО ХО́ЧЕШ[ЩО ХО́ЧЕТЕі т. ін.]розм., ЩО ПРИПА́ЛО[ЩО ПРИПАДЕ́]розм. рідше,ЩО ПРИ́ЙДЕТЬСЯрозм. рідше (будь-що без розбору). Із чоловіків ніхто не зважився сказати будь-що, тільки дивилися на чеченця (А. Головко); Останнім часом Валентин Модестович звик до думки, що Маєвський абичого йому не порадить (Ю. Шовкопляс); Та хоч що там хай кажуть, а вона знає одне: з любові народився [Порфир] (О. Гончар); - Ні, Миколо Олександровичу! Хай сам покаже Вінницю [на карті]. - Чудово покаже, - сказав Щорс, тактовно беручи під захист Боженка. - Будьте певні, покаже все що завгодно (О. Довженко); Хазяйка видалась мені справжнісінькою відьмою. Щоранку вона трощить дітей чим попало (П. Колесник); - Ми тут з тобою одні! Можемо виробляти що хочеш! Свистіти, співати! (О. Гончар). - Пор. 1. що-не́будь.

ЩО-НЕ́БУДЬзайм. неознач. (байдуже який, будь-який предмет, будь-яке явище тощо з першого ряду), ЩО, АБИ́ЩО, ЩО-БУ́ДЬрозм.,ХТОЗНА-ЩОрозм.Не запалюючи світла, .. став зодягатися, .. потім пройшов у хатину, щоб прихопити що-небудь із собою з їжі (Григорій Тютюнник); Не пожалій лиш золотого Для Феба світлого, ясного. Та і мені що перекинь (І. Котляревський); - Може, гроші зостануться, набери ти Христі хоч абищо на кофтину (А. Головко); Хоч би що-будь вимовила, .. нехай гірше, та інше (Марко Вовчок). - Пор. I. будь-що.

ЩО-НЕ́БУДЬ (невизначений або невідомий предмет, якесь явище тощо), ЩОСЬ, ДЕ́ЩО. [Острожин:] Заграйте що-небудь, з ласки вашої (Леся Українка); Чує щось душа, та мені не каже (прислів’я); Товариші пішли у ліс, щоб дечого роздобути (казка).