ВИШКІРЯ́ТИСЯ (розсуваючи губи, відкривати, показувати зуби),ВИШКІ́РЮВАТИСЯ, ВИЩИРЯ́ТИСЯ, ЩИ́РИТИСЯ, ВИСКА́ЛЮВАТИСЯ, ОЩИРЯ́ТИСЯрідше,ВИСКАЛЯ́ТИСЯрідше,ОСКА́ЛЮВАТИСЯрідше,ОСКАЛЯ́ТИСЯрідше,ОШКІРЯ́ТИСЯрозм., ОШКІ́РЮВАТИСЯрозм.,СКА́ЛИТИСЯрозм. - Док.: ви́шкіритися, ви́щиритися, ви́скалитися, ощи́ритися, оска́литися, ошкі́ритися. Покупець погладив коняку,.. і диво - Обмінна не вишкірилась, а стиха заіржала (М. Стельмах); На лутці Гнида вищирився і Тягнирядно зареготався на всю хату (А. Головко); Ясь ще довго грав, а потім подивився і не пізнав хлопця - ніс у нього був гачкуватий, як у шуліки, а зуби щирилися (О. Іваненко); - Не питають? - вискаливсь Тронько. - Добре. А хто тобі, діду, сталь дає, яку ти катаєш? (В. Кучер); - Я хоч тому Горицвіту очі видряпаю! - ..глянула на нього Настя Денисенко і так ошкірилась, що всі повірили (М. Стельмах).