-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив щи́рити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   щи́рмо
2 особа щир щи́рте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа щи́ритиму щи́ритимемо, щи́ритимем
2 особа щи́ритимеш щи́ритимете
3 особа щи́ритиме щи́ритимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа щи́рю щи́римо, щи́рим
2 особа щи́риш щи́рите
3 особа щи́рить щи́рять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
щи́рячи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. щи́рив щи́рили
жін. р. щи́рила
сер. р. щи́рило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
щи́ривши

Словник синонімів

ВИШКІРЯ́ТИ (про зуби, ікла - розсуваючи губи, розтуляючи рот, пащу, відкривати, показувати), ВИШКІ́РЮВАТИ, ВИЩИРЯ́ТИ, ВИСКА́ЛЮВАТИ, СКА́ЛИТИрідше,ОЩИРЯ́ТИрідко,ЩИ́РИТИ, ВИСКАЛЯ́ТИрідше, ОСКА́ЛЮВАТИрідше, ОСКАЛЯ́ТИрідше, ОШКІРЯ́ТИрозм., ОШКІ́РЮВАТИрозм.,ВИТРІЩА́ТИрозм. - Док.: ви́шкірити, ви́щирити, ви́скалити, ощи́рити, оска́лити, ошкі́рити, ви́тріщити. Акула важко дихає розтуленою пащекою і вишкіряє три ряди зубів (Л. Смілянський); Самурай починає відступати великими кроками, зігнувшись і вишкіривши зуби (О. Довженко); Осавула.. спав міцним сном, аж рота роззявив і вищирив зуби (І. Нечуй-Левицький); Вовк вискалив зуби й осів на задні лапи (М. Коцюбинський); Стриба Рябко, вертить хвостом, Неначе помелом, І знай, дурненький, скалить зуби Та лиже губи (П. Гулак-Артемовський); Воловик ощирив ікла, засміявся (Г. Епік); - Уже чоловіки тепер і жінки не мають повного права бити! - щирив Гнида зуби (А. Головко); Опришок.. засміявся, оскалюючи зуби (Г. Хоткевич); З річки випорснув і зуби Ошкіряє чорний сом (В. Бичко); Нагнулося [страховисько].. і витріщило білі ікла (Я. Качура).

Словник фразеологізмів

вишкіря́ти (шкі́рити, щи́рити) / ви́шкірити (ви́щирити) зу́би, зневажл. 1. до кого і без додатка. Сміятися. Враз дама дожовує, ковтає і премило вишкіряє золоті зуби до Юри (Ю. Смолич); — Ти чого, підмагачу, зуби шкіриш? — дивується дядько Микола (М. Стельмах); А Калістрат Пилипович пихкає цигаркою й усміхається... — І чого б я ото зуби шкірив? Он в газетах пишуть, що озимина підгуляла, що шкідник насувається.. А Калістрат Пилипович усміхається (Остап Вишня); А стиляга удавано здивувався: — Що, важний птах? Може, вихователь який? Тепер уже всі глянули на Миколу, вишкірили зуби, сміються (Ю. Збанацький); Військо! Лаврентій єхидно вишкірив зуби: яке то військо? Отара овець! (А. Хижняк); У Джантемира відлягло від серця: отже, можна спокійно сидіти на Орі до весни, і він із непідробною радістю вищирив свої рідкі жовті зуби (З. Тулуб). вибі́лювати зу́би. — Ти чого вибілюєш зуби? — здивувався батько. — Бо є що вибілювати, — ще більше розбирав мене сміх (М. Стельмах).

2. Робити грізний вигляд. Ще й на моє нещастя прийшла мені на думку та страшна тітка Наталія: так-таки, неначе вона стоїть передо мною та вишкіряє зуби (І. Нечуй-Левицький); А коли він [прапорщик] блимнув білками і вишкірив зуби, Василько зі страху аж скрикнув (П. Панч); Юля, щоб не трудити ніг, сіла на дривітню. Андрій люто вишкірив зуби і гримнув, щоб вона встала (Григорій Тютюнник); Стадницький люто свариться на нього арапником, а парубчак у відповідь махнув кулаком, вишкірив зуби і зник між деревами. Шукай тепер вітра в полі (М. Стельмах).

3. на кого і без додатка. Злісно накидатися на кого-, що-небудь, виступати проти когось, чогось. — Братова часто вишкіряла зуби на невістку, бо вона мало допомагала їй по господарству (З газети).