-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | щепи́ти |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | щепі́мо, щепі́м |
| 2 особа | щепи́ | щепі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | щепи́тиму | щепи́тимемо, щепи́тимем |
| 2 особа | щепи́тимеш | щепи́тимете |
| 3 особа | щепи́тиме | щепи́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | щеплю́ | ще́пимо, ще́пим |
| 2 особа | ще́пиш | ще́пите |
| 3 особа | ще́пить | ще́плять |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| ще́плячи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | щепи́в | щепи́ли |
| жін. р. | щепи́ла |
| сер. р. | щепи́ло |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| ще́плений |
| Безособова форма |
| ще́плено |
| Дієприслівник |
| щепи́вши |
Словник синонімів
ПРИЖИВЛЯ́ТИ [ПРИЖИ́ВЛЮВАТИ] (приєднувати до тканини живого організму іншу тканину з метою прирощення), ПІДСА́ДЖУВАТИ мед.; ЩЕПИ́ТИ, ПРИЩЕ́ПЛЮВАТИ [ПРИЩЕПЛЯ́ТИ рідше], ОЧКУВА́ТИ спец. (пагін або бруньку однієї рослини на іншу). - Док.: приживи́ти, підсади́ти, прищепи́ти, защепи́ти діал. ущепи́ти [вщепи́ти] діал. Як мало хто, опанувала вона мистецтво приживляти [чубуки винограду], плекати їх, оберігати та вирощувати (О. Гончар); А чи не можна підсадити на хворе око шматок слизової, взятої у померлої людини? (з журналу); Ще хлопцем Лаврін прищепив своїми руками щепу на старому пні (І. Нечуй-Левицький); Он ту яблуневу гілку, де снігу замети білі, Ти сам щепив із сусідом (А. Малишко).