БАЛАКУ́ХАрозм. (та, хто любить багато поговорити), ГОВОРУ́ХАрозм.,ЛЕПЕТУ́ХАрозм., ЛОПОТУ́ХАрозм. рідше,ПАЩЕКУ́ХАрозм., СОРО́КАрозм., ЛЕПЕ́ТЯдіал.;ЦОКОТУ́ХАрозм., СОКОТУ́ХАрозм. рідше,ЛЯСКУ́ХАрозм., ТОРОХТІ́ЙКАрозм., ТАРАХКОТІ́ЛКАрозм.,СКРЕКОТУ́ХАрідко (та, хто говорить багато, безперестанку й швидко); ЩЕБЕТУ́ХАрозм.; (жвава балакуха). Проворна була Марина. Не її, а вона хлопців було зачіпає.. тим-то недобра чутка про неї пішла поміж говорухами, цокотухами (І. Нечуй-Левицький); Найважливіше - щоб не бачила ця нездержлива лепетуха, а то зараз рознесе по всій слободі (С. Добровольський); Хто там перешіптувався? Галя? Настя? Чи, може, Катя? У-у, пащекухи! Нема їм чого робити... (С. Журахович); - Та цитьте, чортові сороки! - Юпитер грізно закричав: - Обом вам обіб’ю я щоки, Щоб вас, бублейниць, враг побрав! (І. Котляревський); - Цокотухи та ляскухи, що, покинувши і мужиків, і господарство, і діточок, зійдуть докупи та усіх осуждають,.. так я тих - у мої сади до ягід, щоб замість трещоток терчали та горобців відганяли (Г. Квітка-Основ’яненко); Не ввійшла, а як вітер влетіла Химка Цвіркуниха, худа, незграбна молодиця.., відома на весь колгосп торохтійка (С. Добровольський); Христя - молода, весела, щебетуха, працьовита дівчина (Панас Мирний). - Пор. 1. балаку́н.