БАЛАКУ́Нрозм. (той, хто любить поговорити, балакуча людина), ГОВОРУ́Нрозм., ЛЕПЕТУ́Нрозм., ЛОПОТУ́Н розм. рідше,ЛЕПЕ́ТЯдіал.;БАЛЯНДРА́СНИКрозм.,БАЛАГУ́Ррозм. рідше (той, хто любить багато говорити, пересипаючи мову жартами); ТОРОХТІ́Йрозм. (той, хто говорить багато, безперестанку й швидко); ЩЕБЕТУ́Нрозм.,ЦОКОТУ́Нрозм. рідше (перев. про дітей - той, хто багато і жваво говорить). Це був вгодований справник, ..весельчак і балакун для знайомих і Каїн для підлеглих (О. Довженко); Щастя жіноче не в багатослів’ї, не в красномовстві тих говорунів, які упадають за жінками (І. Цюпа); "А може, щось і вийшло би з цього", - задумався на мить Мирон, обережно йдучи далі, але згадав, який Полікарп лепетун, то й собі рукою махнув (М. Стельмах); Баляндрасник, балакун, він міг в робочий час повести весь відділ на каву і розповісти найсвіжіші анекдоти (В. Большак); Стефан Хмелевський, безупинний балагур, заповзятий вояка і розумний порадник (І. Ле); - Тітка цікава на язик, та й дядько добрий торохтій (І. Нечуй-Левицький). - Пор. базі́ка, балаку́ха.