ЩЕ[ІЩЕ́]присл. (додатково до того самого), ЩЕ РАЗ[ІЩЕ́ РАЗ], ЗНОВ, ЗНО́ВУ, ЗА́НОВО, УДРУ́ГЕ[ВДРУ́ГЕ], ЗНО́В-ТАКИ, ЗНО́ВУ-ТАКИ. "Прощай.. з тобою ще стрінемось ми" (В. Сосюра); Ні долі, ні волі у мене нема, Зосталася тільки надія одна: Надія вернутись ще раз на Вкраїну, Поглянуть іще раз на рідну Країну (Леся Українка); І знову ліри заревли, І знов дівчата, мов сороки, А парубки, узявшись в боки, Навприсідки пішли (Т. Шевченко); Я перечитувала всі його листи заново (М. Чабанівський); Важко дишучи,.. пройшовся він по хаті раз, удруге (Панас Мирний); Мовчки ми взялися за чаркування, а потім знов-таки, як не кружляли, повернулись до переселення (М. Стельмах).

ЩЕприсл. ( крім того, до того ж); ТА́КО́Ж, НА́ДТО (перев. у сполуч. з а). Як я тішуся, що буду з Вами та ще у Криворівні, яка мене так зачарувала! (М. Коцюбинський); Є на селі комбінат побутового обслуговування, .. два продовольчі .. господарський та хлібний магазини, а також магазин готового одягу (з журналу); А надто вам розказать би, Як козак чорнявий Під вербою, над водою, Обнявшись, сумує (Т. Шевченко).