-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив шту́рха́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   шту́рха́ймо
2 особа шту́рха́й шту́рха́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа шту́рха́тиму шту́рха́тимемо, шту́рха́тимем
2 особа шту́рха́тимеш шту́рха́тимете
3 особа шту́рха́тиме шту́рха́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа шту́рха́ю шту́рха́ємо, шту́рха́єм
2 особа шту́рха́єш шту́рха́єте
3 особа шту́рха́є шту́рха́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
шту́рха́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. шту́рха́в шту́рха́ли
жін. р. шту́рха́ла
сер. р. шту́рха́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
шту́рха́вши

Словник синонімів

ШТОВХА́ТИ (короткими різкими рухами торкатися когось, чогось, відпихати від себе), ШТОВХА́ТИСЯ, ПХА́ТИ, ПХА́ТИСЯ, ШТУ́РХАТИрозм.,ШТУ́РХАТИСЯрозм.,ШТУРЛЯ́ТИрозм.,ПОПИХА́ТИ розм.,ПІДПИХА́ТИрозм.,ТО́РСАТИрозм.,ТУ́ЗАТИрозм.,ТУСА́ТИрозм.,СТУ́САТИрозм.,СТУСУВА́ТИрозм.,ТУРЛЯ́ТИрозм.,ТИ́ЦЯТИрозм.,ТИ́ЦЬКАТИрозм.,ШТУ́РКАТИ діал.,ШТО́РХАТИдіал.,ТРУЧА́ТИдіал.,ПОТРУ́ЧУВАТИ[ПОТРУЧА́ТИ]діал.;КО́ПАТИ (ногою); М’Я́ТИрозм. (сильно, до болю); ПІДШТО́ВХУВАТИ, ТОРКА́ТИ (злегка). Бородань зав’язує тобі очі світлонепроникною хустиною і тоді штовхає тебе у спину чимось дуже твердим (Ю. Андрухович); - Яка це зануда штовхається? - засопів у темряві парубійко, підводячи голову (Григорій Тютюнник); З місця на місце переходять [дівчата], та одна одну пха, то буцім спотикаються (Г. Квітка-Основ’яненко); Молодиця скочила; дяк не здержав, поточився, впав; молодиця зверху... Другі позскакували з санчат, та й собі туди, пхаються, падають (Панас Мирний); Ларько почув, як хтось штурхає його києм у спину (С. Васильченко); - А ти що таке? Ще й штурхається! - Я ваш пан (Панас Мирний); Одні тислися до стола, другі від стола, Євгенія попихали в стиску сюди і туди (І. Франко); - Іди вже, іч, лукаве, - заметушилася Орися, підпихаючи телятко, яке раптом затялося і не хотіло переступати порога (Григорій Тютюнник); Торсав [Сивоок], бив Какору по жирних щоках, штурляв у груди, аж тому повернулася свідомість (П. Загребельний); Малого більший тузає й тусає - Правдиве це і вічне, як трава (Д. Павличко); Щойно прокинувшись удосвіта, Мартоха стусала мене ліктем у бік (Є. Гуцало); Зрадівши зустрічі, хлоп’яки стусують один одного (К. Гордієнко); Ривкими холодними струменями турляв [козаків] у спину "кримчак" [вітер] (С. Добровольський); - Не хропіть так, піч завалиться! - крикнула Лесиха, штуркаючи діда в бік (І. Франко); Скільки-то разів вже він шторхав і спробував стіни муровані й стелю низьку (Марко Вовчок); Я легенько тручаю її в бік (В. Речмедін); Мене потручували, мені ставали на ногах (І. Франко); - Купив [батько] коня такого, що копає й кусає (Лесь Мартович); Мені пощастило одскочити набік, а Сева схватили і почали м’яти рибалки (Ю. Яновський); Видно, люблять сю дівчину усі - так ласкаво до неї усміхаються, так приязно підштовхують (Г. Хоткевич); [Любов:] Тьотю Ліпо, вийдіть, зробіть се для мене. (Торкає їй плече, немов віддаляє) (Леся Українка). - Пор. 2. би́ти.