штурханець 1 значень

-1-
іменник чоловічого роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний штурхане́ць штурханці́
родовий штурханця́ штурханці́в
давальний штурханцю́, штурханце́ві штурханця́м
знахідний штурхане́ць штурханці́
орудний штурханце́м штурханця́ми
місцевий на/у штурханці́, штурханцю́ на/у штурханця́х
кличний штурханцю́* штурханці́*

Словник синонімів

УДА́Рпо чому, у що, чим, без додатка (різкий сильний поштовх кулаком, рідше ногою, коліном, спрямований на людину, частини її тіла), СТУСА́Н, ТУСА́Н розм., ТАСУ́Нрозм., ШТОВХА́Нрозм., ШТОВХАНЕ́ЦЬрозм., ШТУРХА́Н розм., ШТУРХАНЕ́ЦЬ, БУХА́Нрозм., БУХАНЕ́ЦЬрозм., ДУХОПЕ́Лрозм., ДУХОПЕ́ЛИКрозм., ТОВЧЕ́НИКрозм., ТИЧО́Крозм. рідше, ШТУРКА́Н діал., ШТУРКАНЕ́ЦЬдіал., ГЕПА́Кдіал.; ЗАПОТИ́ЛИЧНИК розм., ПОТИ́ЛИЧНИК розм., ЗАШИ́ЙНИКрозм., ОШИ́ЙНИКрозм. (рукою по потилиці, шиї); ШЛЬОПАНЕЦЬ розм., ЛЯ́ПАНЕЦЬрозм. (легкий удар долонею); КИЙрозм. (палицею). Від удару вона хитнулася. Почорніло вочах (А. Хижняк); Осавула ледве ворушився од стусанів (І. Нечуй-Левицький); Двері відчинено. Штовхан коліном. Староста вилітає геть (Ю. Яновська); Катрусі скоро надокучила криклива дитина і штурханці ґаздині (Н. Кобринська); Несподівано посипались бухани й зашийники на товаришів з усіх боків (С. Васильченко); Кума раз по раз садила кулаком у спину. Колісник мов не чув тих духопеликів - співав (Панас Мирний); Під сердитую годину Одна [рука] смиче за чуприну І товченики дає (Л. Глібов); Ну, дістала ж вона за те від свого тата добрих гепаків (О. Кобилянська); Навіть рідних братів не жалував [Левко]: наділяв їх запотиличниками та лящами ні за що, ні про що (М. Стельмах); Сокирою на порозі щось стругало [дитя], поки мати не дала ляпанців (Г. Хоткевич); Не гавкав ти, Рябко! За те ж ми, бач, в науку, Із ласки, з милості панів, Вліпили сотеньок із п’ять тобі київ" (П. Гулак-Артемовський). - Пор. ля́пас.

Словник фразеологізмів

годува́ти / погодува́ти штурханця́ми кого. Бити кого-небудь різкими короткими ударами. Зоньку годували штурханцями по кутках (Леся Українка); Старший школяр відібрав у нього рогатку, погодував добре штурханцями і відпустив, пригрозивши, що розкаже директорові школи (З газети).

годува́ти / погодува́ти штурханця́ми кого. Бити кого-небудь різкими короткими ударами. Зоньку годували штурханцями по кутках (Леся Українка); Старший школяр відібрав у нього рогатку, погодував добре штурханцями і відпустив, пригрозивши, що розкаже директорові школи (З газети).