-1-
іменник чоловічого роду
[розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний штовха́н штовхани́
родовий штовхана́ штовхані́в
давальний штовхану́, штовхано́ві штовхана́м
знахідний штовха́н штовхани́
орудний штовхано́м штовхана́ми
місцевий на/у штовхані́ на/у штовхана́х
кличний штовха́не* штовхани́*

Словник синонімів

ПО́ШТОВХ (різкий короткий удар), ШТОВХА́Нрозм.,ТОВЧО́Крозм. рідше;СТРУС (різкий коливальний рух, часто з ударом). Петрович штовхнув дівчину в якусь комірчину. Від поштовху Лукія впала на підлогу (О. Донченко); Слухняно повернулися [діти] під штовханами унтера (І. Ле); Віз.. шарпався з боку на бік, завдаючи пекельних болів Моргулі. Його терзала жага, і по одному товчку він знепритомнів (О. Слісаренко); Раптом струс машини обірвав Шаблієві мрії (Д. Бедзик).
УДА́Рпо чому, у що, чим, без додатка (різкий сильний поштовх кулаком, рідше ногою, коліном, спрямований на людину, частини її тіла), СТУСА́Н, ТУСА́Н розм., ТАСУ́Нрозм., ШТОВХА́Нрозм., ШТОВХАНЕ́ЦЬрозм., ШТУРХА́Н розм., ШТУРХАНЕ́ЦЬ, БУХА́Нрозм., БУХАНЕ́ЦЬрозм., ДУХОПЕ́Лрозм., ДУХОПЕ́ЛИКрозм., ТОВЧЕ́НИКрозм., ТИЧО́Крозм. рідше, ШТУРКА́Н діал., ШТУРКАНЕ́ЦЬдіал., ГЕПА́Кдіал.; ЗАПОТИ́ЛИЧНИК розм., ПОТИ́ЛИЧНИК розм., ЗАШИ́ЙНИКрозм., ОШИ́ЙНИКрозм. (рукою по потилиці, шиї); ШЛЬОПАНЕЦЬ розм., ЛЯ́ПАНЕЦЬрозм. (легкий удар долонею); КИЙрозм. (палицею). Від удару вона хитнулася. Почорніло вочах (А. Хижняк); Осавула ледве ворушився од стусанів (І. Нечуй-Левицький); Двері відчинено. Штовхан коліном. Староста вилітає геть (Ю. Яновська); Катрусі скоро надокучила криклива дитина і штурханці ґаздині (Н. Кобринська); Несподівано посипались бухани й зашийники на товаришів з усіх боків (С. Васильченко); Кума раз по раз садила кулаком у спину. Колісник мов не чув тих духопеликів - співав (Панас Мирний); Під сердитую годину Одна [рука] смиче за чуприну І товченики дає (Л. Глібов); Ну, дістала ж вона за те від свого тата добрих гепаків (О. Кобилянська); Навіть рідних братів не жалував [Левко]: наділяв їх запотиличниками та лящами ні за що, ні про що (М. Стельмах); Сокирою на порозі щось стругало [дитя], поки мати не дала ляпанців (Г. Хоткевич); Не гавкав ти, Рябко! За те ж ми, бач, в науку, Із ласки, з милості панів, Вліпили сотеньок із п’ять тобі київ" (П. Гулак-Артемовський). - Пор. ля́пас.

Словник фразеологізмів

дава́ти / да́ти стусані́в (бухані́в, штовхані́в) кому і без додатка. Бити, боляче штовхаючи кого-небудь. Прожогом вискочили козаки..; хто рубав, хто стріляв, а хто просто давав добрих стусанів у печінки (О. Стороженко); На вулиці хлопцеві дали буханів і прогнали геть (З усн. мови); Бурчисько й Скубло підвели бідолаху. Під бік штурханів йому трохи дали (Л. Первомайський). дава́ти / да́ти стусана́. Він цілу ніч лаяв жінку, а коли лайка не допомагала, давав доброго стусана на додачу (П. Колесник).

дава́ти / да́ти стусані́в (бухані́в, штовхані́в) кому і без додатка. Бити, боляче штовхаючи кого-небудь. Прожогом вискочили козаки..; хто рубав, хто стріляв, а хто просто давав добрих стусанів у печінки (О. Стороженко); На вулиці хлопцеві дали буханів і прогнали геть (З усн. мови); Бурчисько й Скубло підвели бідолаху. Під бік штурханів йому трохи дали (Л. Первомайський). дава́ти / да́ти стусана́. Він цілу ніч лаяв жінку, а коли лайка не допомагала, давав доброго стусана на додачу (П. Колесник).