-1-
дієслово недоконаного виду
[діал.]

Словник відмінків

Інфінітив шпува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   шпу́ймо
2 особа шпуй шпу́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа шпува́тиму шпува́тимемо, шпува́тимем
2 особа шпува́тимеш шпува́тимете
3 особа шпува́тиме шпува́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа шпу́ю шпу́ємо, шпу́єм
2 особа шпу́єш шпу́єте
3 особа шпу́є шпу́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
шпу́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. шпува́в шпува́ли
жін. р. шпува́ла
сер. р. шпува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
шпува́вши

Словник синонімів

БРИ́ЗКАТИкого-що, чим і без додатка (обдавати, покривати бризками), ШПУВА́ТИдіал.;ПО́РСКАТИчим і без додатка,ПИ́РСКАТИчим і без додатка,ПРИ́СКАТИрозм. (з силою, зокрема випускаючи воду з шумом через рот); КРОПИ́ТИ, ОКРОПЛЯ́ТИ[ОКРО́ПЛЮВАТИ], СПРИ́СКУВАТИ, СПО́РСКУВАТИ (кого-що, чим - дрібними бризками); ЗБРИ́ЗКУВАТИ, СКРО́ПЛЮВАТИ[СКРОПЛЯ́ТИ] (злегка). - Док.: бри́знути, побри́зкати, шпуйну́ти, по́рснути, пи́рснути, при́снути, покропи́ти, окропи́ти, спри́снути, спо́рснути, збри́знути, скропи́ти. Почали жінки бризкати їй в обличчя водою, аж поки вона очутилась (Б. Грінченко); Тимчасом дід Оникій нарвав пучок зілля, вмочив у відро, бризкав на бджоли, прискав водою з рота й заганяв до улика (І. Нечуй-Левицький); Порснувши водою на штани, він так сильно натиснув прасом, що стіл затріщав (О. Бойченко); Павло, голий до пояса, стояв над великою емальованою мискою і пирскав на всі бокиводою (В. Кучер); Бризки від хвиль.. рясно кропилипалубу (О. Донченко); Другого дня в рожевім надвечірку Краплистий дощ отави окропив (А. Малишко); Ніч панянки просиділи над прасуванням. Для Орисі й води не треба було: слізьми сприскувала, аж їй очі почервоніли (А. Свидницький); Дід Яків п’є з кварти воду і спорскує ротом на підлогу (П. Козланюк); Галя зробила з головою Кирила все, що їй хотілося, навіть одеколоном збризнула (В. Собко); Схаменулась травонька, як скропила її небесна росочка; піднялись стебелинки, розпускались цвіточки (Г. Квітка-Основ’яненко). - Пор. забри́зкати, 3. хлю́пати.
БУШУВА́ТИ (про стихійні явища - діяти, виявлятися дуже бурхливо, з великою руйнівною силою), БУРХА́ТИ, ВИРУВА́ТИ, НУРТУВА́ТИ, НУРТУВА́ТИСЯ, БУЯ́ТИрідше,БІСИ́ТИСЯпідсил.,БІСНУВА́ТИСЯпідсил.,ЛЮТУВА́ТИпідсил.,ЛЮТУВА́ТИСЯпідсил.розм., ЛЮТИ́ТИСЯпідсил.розм., НАВІСНІ́ТИпідсил.,СКАЖЕНІ́ТИпідсил.,ШАЛЕНІ́ТИпідсил.,ШАЛІ́ТИпідсил.,САТАНІ́ТИпідсил.розм.,БУ́ЙСТВУВАТИпідсил.рідко,БУРХОТА́ТИ[БУРХОТІ́ТИ]підсил.рідко,ЯРИ́ТИСЯпідсил.рідко,ЯРІ́ТИпідсил.рідко,ШПУВА́ТИдіал.А за вікном надворі бушує й казиться ніч - хуртовина (А. Головко); Далеко внизу, біля підніжжя скелі, бурхали розгнівані хвилі (О. Донченко); Вирували вітри, ламали дерева, збивали молодий плід в садах (К. Гордієнко); Вранці нуртувала, метляла колючими сніжинками хуртовина (Я. Гримайло); А надворі бісилась метелиця (Є. Кравченко); І роздиралася паща землі, вогонь вилітав і лизав це небо; поплавлені метали бризкали до хмар, ревли й біснувалися - так творилася Чорногора (Г. Хоткевич); Море лютує, стогне, сатаніє, зловтішно регоче (Д. Ткач); А нехай би море і як хвилювало і лютилося, ти пам’ятай, - вихрі в душі бувають іноді для нас тисячу раз тяжчі й грізніші, як море (О. Кобилянська); А хвиля бушувала й навісніла (В. Кучер); Голосніше шумів та скаженів Ненаситець по скелях, радіючи, здається, потонулими вчора жертвами і ждучи нових (Ю. Опільський); А степ не на жарт розгнівився, розбушувався, шаленіє та вибухає вихорами, ураганами без краю, без кінця! (Т. Масенко); Вітрів призначення - шаліти, рвати, Хилити в полі вікові дуби (Л. Первомайський); За вікнами, як і звечора, бурхотів степовий вітер, скавулив і бився (Г. Коцюба). - Пор. 1. вирува́ти.